Опитування
Які банківські послуги Вас цікавлять?

Споживчі кредити – одні з найдорожчих на ринку. Ставки по ним часто досягають 100% річних, і це не межа. Чому гроші так дорого обходяться громадянам? Чи подешевшають кредити? І чи в усьому винна «жадібність» банкірів? Відповіді на ці питання в своєму блозі дав член виконкому Українського товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран. Ось скорочений варіант тексту.

Реальну картину того, що діється на ринку споживчих кредитів або кредитів «на будь-що» неспеціалістам в цій галузі побачити складно. Зовні все просто відмінно: банки регулярно і з пафосом пропонують «безкоштовні кредити». Але, за старою українською традицією, немає нічого дорожчого, ніж безкоштовні банківські або страхові продукти. Я вже більше року здійснюю постійний моніторинг вартості споживчих кредитів по найбільшим банкам-кредиторам фізичних осіб. До вибірки банків, по яких проводиться моніторинг, не включалися лише держбанки через специфіку їх кредитної політики, яка залежна від рішень уряду.

Як випливає з даних моніторингу, ефективна ставка за споживчими кредитами серед ТОП-10 найбільш активних в роздрібному секторі банків коливалася в березні-квітні 2017 року діапазоні від 42,7% до 103,23%. Середній розмір ефективної ставки за активними банкам становив 74,14%.

Безумовно, професійні фінансисти на людей, що беруть кредити під 100% або навіть 40% річних, дивляться як на божевільних. В умовах інфляції в розмірі 10-20% і приблизно такої ж девальвації ефективна ставка, що перевищує 30%, стає істотною частиною витрат домогосподарства і в довгостроковій перспективі не стимулює, а скоріше пригнічує споживання.

Справедливості заради скажу, що з січня 2016 року середня ефективна ставка на цьому ринку регулярно знижувалася. За моїми оцінками, січень 2016 роки ми зустріли з середньою ефективною ставкою 98,25%, за березень 2017 року на ринку ефективні ставки за цими видами кредитів сповзли до 74,14%. Таке явне і помітне зниження відбулося багато в чому завдяки макроекономічній стабілізації, проте його недостатньо, щоб запустити механізм, що стимулює зростання споживання і економіки.

Безвинні банкіри

Ніякої провини банкірів у таких високих ставках на ринку споживчого кредитування немає. В Україні цей сегмент ринку завжди славився високою ризикованістю, і ефективні ставки на ньому були «не подарунком» для населення навіть у відносно благополучному 2013 році. Можна виділити три компоненти, які привели до такого плачевного стану справ, і які не дозволені на нашому ринку і по сьогоднішній день:

1. Цільові комісії. У розрахунок ефективної ставки обов’язково включаються комісії. Наприклад, якщо банк проголошує кредит «безкоштовним», але за його видачу з банкомату бере 2% комісії, то це вже зовсім не безкоштовний кредит. Давайте порахуємо це на прикладі овердрафтного кредитування по кредитних картах. Наприклад, вам за 10 днів до зарплати не вистачає 1000 грн. Банк пообіцяв, що до кінця місяця у вас буде пільговий період – «безкоштовний овердрафт». Однак якщо ви знімаєте готівку з банкомату, то з вас відразу списується 2% комісії, якщо ж ви купуєте товари через торгову мережу, то ці ж 2% знімаються при погашенні заборгованості. Банк представляє ці витрати споживачеві як необхідність оплатити транзакцію. І хоча в звітності банку сплачена вами комісія відображається як комісійний дохід, насправді це і є вартість «безкоштовного» кредиту.

Отже, використання 1000 грн кредиту протягом 10 днів обійдеться вам всього лише в якихось 20 грн. Однак, якщо ці 20 грн перевести в річні відсотки, то виходить річна ставка 73%. Якщо ж ви користувалися кредитом всього 5 днів, то при тих же витратах в 20 грн ефективна ставка для вас виросте вже до 145% річних. Тобто при такій тарифній моделі банку дуже вигідні короткі і сверхкороткі терміни кредитування, і вони ж не дуже накладні для населення.

2. Зарегульованість банків. Щоб банк зміг видати кредит умовній фізособі Васі, навіть за ефективною ставкою в 145% річних і без довідки про доходи, він зобов’язаний відразу після видачі кредиту сформувати на нього резерв з ліквідних активів в розмірі 100% кредиту. Статистика банків показує, що навіть в найгірші часи відсоток неповернень по портфелях коливався від 20 до 50% в залежності від кредитної політики самого банку, роботи його служби безпеки, кредитних аналітиків, ефективності скорингу і т.д. Це ж підтверджує зараз і робота ФГВФО. Так, Фонд вказує, що робота з портфелями фізосіб куди більш ефективна ніж з юрособами, а самі ці портфелі більш ліквідні. Однак в українських реаліях відмова від стовідсоткового резервування бланкових кредитів (кредитів без забезпечення) призведе до утворення дірки, через яку нечисті на руку банкіри зможуть виводити кошти.

В результаті якщо банку залучений ресурс обходиться, скажімо, в 15% річних, то фактично при видачі бланкового кредиту йому потрібно задіяти активів на суму, що вдвічі перевищує суму кредиту. Відповідно, і вартість ресурсів для такого кредитування зростає майже в два рази. Поки на ринку ОВДП і депозитних сертифікатів НБУ були великі прибутковості, банкірів ця проблема не так сильно турбувала. Але коли ставки впали і резерви стали приносити менший дохід, проблема резервування знову дала про себе знати.

Тут може допомогти тільки жорстка проамериканська система правосуддя, коли «за кожне злодійство (злочин) повинен хтось сидіти в тюрмі». Якби саму можливість виведення грошей з банків на корені припиняла правова система, то, звичайно, систему резервування потрібно було б лібералізувати – це б точно істотно знизило ставки.

3. Поганий кредитний клімат. Підроблені паспорти, професійні кредитні шахраї, шахраї емігранти – це далеко не повний перелік ризиків, з якими стикаються роздрібні кредитні менеджери. Можливість взяти іпотеку , а потім обхідними (корупційними) шляхами прописати в житло неповнолітню дитину, взяти великий кредит, а потім через суд довго і наполегливо доводити, що тобі не в достатній мірі роз’яснили умови кредитування – все це процвітає в Україні, як і можливість забути про кредит, виїхавши в зону АТО або на територію Криму, де не виконуються рішення українських судів. Банкіри активно намагаються чинити опір цим процесам, але боротися поодинці з корупцією в країні або з окупацією частини України – не в їх силах.

З такою об’єктивною і ринкової філософії банків слід два неприємних, але фундаментальні висновки:

1. Істотне падіння ставок по депозитах, в принципі, ніякого визначального впливу на вартість беззаставних кредитів населенню не надає. Це був і буде найдорожчим сегментом українського кредитного ринку. Ми бачимо, що за 2016 рік і три місяці поточного року ефективні ставки по споживчим кредитам впали майже на 25 процентних пунктів, проте кардинально роль споживчих кредитів в економіці це не підвищилась і вони все ще залишаються дорогим ресурсом для населення.

2. Щоб комплексно вирішити всі три проблеми, Україні потрібні роки. Тому будь-які обіцянки типу «завтра ставки будуть знижені до 10-15%» виглядають як звичайний безсовісний популізм. Так, зниження ставок за заставними кредитами та за кредитами бізнесу можливе, і в цьому сегменті ринку ставки падають з більшою впевненістю. Але популярний у населення ринок беззаставних споживчих кредитів в черзі на зниження ставок стоїть останнім.

Джерело:
Мінфін

Будемо вдячні за оцінку
Дуже поганоПоганоПосередньоДобреВідмінно (Поставте оцінку першим)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.