У самому широкому сенсі інтелектуальна власність (ІС) – це закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній і художній сферах. Умовно всі об’єкти права інтелектуальної власності можна розділити на чотири групи.

Перша група – авторські права і суміжні права – складають літературні та художні твори, комп’ютерні програми, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення.

Другу групу складають об’єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції.

До третьої групи відносяться сорти рослин і породи тварин, прирівняні до об’єктів clip_image001промислової власності за своїм правовим режимом. Вони є творчими результатами і при відповідності вимогам закону визнаються об’єктами інтелектуальної власності.

Четверту групу складають комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення, комерційні таємниці. У строгому розумінні об’єктів ІВ остання група не завжди є результатами інтелектуальної діяльності, але в правовому режимі вони також прирівнюються до об’єктів промислової власності.

Виходячи з цього, система правового регулювання відносин інтелектуальної власності являють собою різнобічну багатоступеневу структуру. На верхньому рівні цієї системи знаходиться Конституція і міжнародні договори, ратифіковані Україною, далі регулювання здійснюється на рівні Цивільного та Господарського кодексів, а також низки спеціальних законів, і нарешті, нижній рівень регулювання – це підзаконні нормативні акти, видані уповноваженими органами виконавчої влади.

Все ж основними регуляторами в цій сфері є закони України «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» , «Про охорону прав на зазначення походження товарів», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем». Саме ці закони встановлюють обсяг і порядок надання правового захисту для того чи іншого об’єкта інтелектуальної власності.

Так, наприклад, ЗУ «Про авторське право і суміжні права» встановлює, що права на твір виникають у автора з моменту його створення, незалежно від реєстрації прав на такий твір. У той час як ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачає обов’язкову реєстрацію прав на торговельні марки, на підтвердження чого Державною службою інтелектуальної власності видається свідоцтво встановленого зразка, а права у правовласника виникають з моменту подання ним заявки на реєстрацію. Об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки) юридично захищені після отримання винахідниками (та / або іншими особами) патентів на зазначені об’єкти інтелектуальної власності.

Особи, які володіють правами інтелектуальної власності, можуть передавати такі права повністю або частково іншим особам шляхом укладення спеціальних договорів та / або шляхом видачі спеціальних дозволів (ліцензій) на використання об’єкта ІВ. Використання об’єкта інтелектуальної власності без належного дозволу правовласника є порушенням прав останнього і одночасно порушенням закону, за що передбачена юридична відповідальність.

Порушенням права інтелектуальної власності є: піратство (опублікування, відтворення, ввезення (вивезення) на митну територію України, розповсюдження контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм, програм організацій мовлення), плагіат (оприлюднення повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором твору), підроблення, зміна інформації тощо До порушника прав ІВ можуть застосовуватися різні правові санкції: від штрафу в 170 гривень до трьох років позбавлення волі. Крім цього, за рішенням суду порушник повинен виплатити правовласнику суму завданих збитків та / або компенсацію за порушення прав ІВ в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Серед проблем захисту прав інтелектуальної власності в нашій країні особливої уваги і додаткового регулювання потребують питання:

– Веб-піратства (особливо, створення веб-сайтів виключно для розповсюдження піратських матеріалів);

– Неконтрольоване розповсюдження і використання підробок, що приносять не тільки великі збитки правовласникам, а й шкоду економіці, а також іміджу країни;

– «Патентний троллінг» – отримання патентів на фіктивні промислові зразки виключно в цілях нашкодити (перешкодити) справжнього правовласнику;

– Тривалість і складність процедури реєстрації торговельних марок та інших об’єктів ІВ;

– Відсутність належного інформаційного забезпечення діяльності в галузі охорони інтелектуальної власності тощо

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


*