Конфліктні ситуації, що виникли між банком і клієнтом, часто вирішуються через судові інстанції. Протягом останнього року українська судова практика збагатилася одіозними судовими рішеннями. Найбільш резонансним став судовий розгляд між ПАТ «АвтоКрАЗ» та ПАТ «Банк« Фінанси та Кредит ». Клієнт захотів змінити процентну ставку по кредиту до 1% річних, і банк, відповідно до рішення трьох судових інстанцій, змушений був задовольнити цю вимогу.

Історія співпраці «АвтоКрАЗ» та ПАТ «Банк« Фінанси та Кредит » почалася в лютому 2008 року, коли між обома сторонами був укладений договір про мультивалютну кредитну лінію, відповідно до умов якого, банк надав позичальнику грошові кошти у тимчасове користування. Можливий ліміт максимальної заборгованості по кредитній лінії становив 60 млн. грн. Незабаром, у жовтні цього ж року між сторонами було укладено ще один договір. Тепер мова вже йшла про 200 млн. грн.

«Протягом дії цих кредитних договорів в них вносилися певні зміни. І ось одного разу, коли потрібно було підписувати чергову додаткову угоду, клієнт порахував, що він опинився в скрутній ситуації. Тому при підписанні цієї угоди він склав і підписав протокол розбіжностей, в якому вказав, що згоден з новими умовами тільки в тому випадку, якщо банк додасть в договір ще один пункт.

syd_500x343_1.jpg.aspx

У цьому пункті має бути зазначено, що з 1 травня 2010 року запроваджується спеціальна процентна ставка за користування кредитом у розмірі 1%. Будь-які інші процентні ставки припиняють свою дію, – розповідає старший юрист МЮФ Gide Loyrette Nouel Віталій Юрків.
– Протокол розбіжностей клієнт відправив банку, але банк ніяк на нього не зреагував і не підписав. Через деякий час клієнт звернувся в суд з позовом на банк. У суді він розповів, що фінустанова проігнорувала його додаткові умови, і не відповіла протягом 20 днів. А це, якщо виходити з спеціальних положень господарського кодексу, означає, що банк прийняв пропозицію ».
Позов подавався боржником, а от апеляційна та касаційна скарги – банком. Але все суднові інстанції були єдині в своїх рішеннях. Кредит клієнта обслуговується з процентною ставкою 1%.
Таким чином, в результаті довільного тлумачення загальних положень Господарського кодексу відбулося порушення засад регулювання банківської діяльності, а саме положення про те, що процентну ставку по кредиту встановлює банк (стаття 47 Закону про банківську діяльність) і положення про те, що банку заборонено надавати банківські послуги на умовах нижче собівартості самих послуг (стаття 53 Закону про банківську діяльність).

Незважаючи на те, що в Україні прийняття судових рішень залежить від букви закону, сильний вплив має також попередня судова практика.
«Потрібно розуміти, що це рішення буде мати великий вплив на судову практику в цілому. Чому так сталося? По-перше, звернемося до питання правового врегулювання. Ситуація свідчить про те, що правові норми потрібно прописувати більш ретельно. По-друге, потрібно задати собі ще одне запитання: чи не порушує власний розсуд суду цілі правового регулювання.
Приймаючи такі епохальні рішення, потрібно розуміти, що вони, як неформальний прецедент, впливають на судову практику в цілому і порушують основні принципи регулювання банківської системи. Адже, по-перше, процентну ставку знизив сам позичальник, а не банк, а по-друге, банк зобов’язали надавати банківську послугу на умовах, що перевищують собівартість послуги », – упевнений Віталій Юрків.

Джерело: www.banki.ua

Будемо вдячні за оцінку
Дуже поганоПоганоПосередньоДобреВідмінно (Поставте оцінку першим)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*