Через майже півтора року після російської анексії Криму, два найбільші українські банки вирішили домогтися від сусідньої держави відшкодування своїх збитків. Гучний судовий розгляд мають намір ініціювати Ощадбанк і ПриватБанк , які практично безповоротно втратили свої активи на півострові.

Що це означає? Чому саме зараз? Є у них хоч найменші шанси на успіх? Чи не розсміється Росія, наплювавши на міжнародне право, відбираючи у України частину території, позивачам в обличчя? На даний момент питань з цього приводу набагато більше, ніж відповідей.

Інформацією, яку надали на суд громадськості Ощадбанк і ПриватБанк, критично мало. З офіційних повідомлень банків відомо тільки, що вони, по суті, лише озвучили сам факт наявності претензій до Росії, в той час як про якісь конкретні дії з їхнього боку відомості відсутні.

imageМи звернулись безпосередньо до представників банків за коментарями. На жаль, у прес-службі ПриватБанку відповідати на наші запитання відмовилися, відзначивши, що поки ніяких предметних коментарів, крім підтвердження ініціації позову, вони дати не можуть. В той же час, Ощадбанк виявився куди більш говірким – у банку коротко озвучили свою офіційну позицію і в загальних рисах описали план своїх дій у «боротьбі за вищу справедливість» на найближчий час. За словами директора департаменту реструктуризації заборгованості та стягнення Ощадбанку, балансова вартість втрачених активів у Криму орієнтовно становить 670 млн. доларів, що за поточним курсом НБУ – 15 млрд. гривень.

Але це дуже орієнтовна вартість, оскільки не включає недоотримані доходи, частку ринку та інші істотні фактори, які, ймовірно, значно збільшать суму позову.

За його словами, ініціатива щодо відшкодування збитків виникла ще минулого року, але був потрібний ретельний аналіз, в т.ч. юридичний, тому банк звернувся до Росії тільки зараз. Від Росії, за інформацією Ощадбанку, офіційної реакції поки немає. Але українська сторона не сумнівається, що РФ буде боротися досить агресивно, ймовірно, за допомогою відомих міжнародних юристів.

Якщо протягом 6 місяців сторони не зможуть врегулювати питання шляхом переговорів (що передбачено Угодою між урядом Росії і Кабінетом міністрів України про заохочення та взаємний захист інвестицій від 27 листопада 1998 року), Ощадбанк має намір скористатися своїм правом подати позов до міжнародного арбітражного суду.

Це безпрецедентна справа і спрогнозувати хід процесу досить складно. Але, якщо брати інвестиційні суперечки, ініціювані на підставі двосторонніх угод між урядами країн, такі суперечки тривають від 3 до 4 років.

Щоб більш детально розібратися в темі і разом з тим оцінити перспективи судових позовів ПриватБанку та Ощадбанку до сусідньої держави, ми звернулися до експертів з юридичних питань і дізнався як довго зазвичай розглядаються подібні позови і в якому випадку українські банки можуть домогтися позитивних для себе рішень .

Адвокат, старший партнер адвокатської компанії «Кравець та Партнери»:

На мій погляд шанси стягнути з Росії збитки досить великі. Подібні приклади є і стосуються стягнення збитків кіпріотами з Туреччини за анексію частини території.

Ощадбанк, на мій погляд, має на меті не стільки стягнути кошти, скільки продемонструвати роботу в даному напрямку.

Минуло вже більше року з моменту анексії Криму, а перша заява Ощадбанку з’явилося тільки зараз і це при тому, що керівництво банку не змінювалося.

Що ж стосується ПриватБанку, то однією з цілей може служити захист своїх іноземних активів від позовів російського фонду гарантування вкладів, ну і безпосередньо – стягнення збитків.

Партнер Адвокатської фірми GORO legal:

В якості прецедентів самі ж представники Ощадбанку називали справу колишніх акціонерів російської компанії ЮКОС проти Росії. Цей спір розглядався Постійною палатою третейського суду. Особливість цього арбітражу в тому, що підставою для судового розгляду є міжнародний договір, в якому прямо вказано на можливість звернення сторін в арбітраж, або угода між сторонами про обрання арбітражу і обов’язку виконати рішення суду. Саме завдяки такій угоді, підписаною російською державою, і став можливим саме судовий розгляд між акціонерами ЮКОСА і Росією.

Імовірність того, що подібна угода буде підписана між сторонами по Криму – малоймовірна. Тривалість спору важко прогнозувати. Справа ЮКОС слухалася з 2005 року до 2014. Справа за позовом Грузії проти Росії – 3 роки і закінчилося рішення суду про відсутність у суду юрисдикції для розгляду справи.

Росія буде зобов’язана відшкодувати українським компаніям збиток у разі обов’язковості рішення для сторін спору. Для цього має бути дотримана одна найважливіша умова – міжнародним договором, обов’язковим для Росії, повинна бути прямо передбачена можливість звернення до міжнародного суду. Тільки тоді можна говорити про можливість розгляду справи, а вже при позитивному розгляді – про можливість виконання цього рішення.

Слід також сказати, що в багатьох міжнародних договорах передбачена обов’язкова досудова процедура врегулювання спору. Без її дотримання – у розгляді самого позову (навіть при можливості звернення) – може бути відмовлено.

Вважаю, такими позовами представники державного Ощадбанку переслідують політичні цілі.

Реакція на судовий розгляд проти Росії з боку суспільства буде безумовно позитивною. Саме тому, прем’єр-міністр України уже заявив на засіданні уряду про такий позов. Однак, навіть якщо розгляд буде розпочато, суперечка займе роки, що дозволить отримати політичні дивіденди не від результату, але від процесу.

Юрист юридичної фірми «Лавринович і партнери»:

Традиційно при подібних судових розглядах ініціатори повідомляють пресі дуже обмежену інформацію. Тому дати повноцінну і об’єктивну оцінку перспективності судового спору вкрай складно. Якщо виходити з прес-релізу Ощадбанку, то основним документом, на порушення якого посилається фінансова установа, є Угода між урядом Російської Федерації і Кабінетом міністрів про заохочення і захист взаємних інвестицій від 27 листопада 1998 року. Дана угода визначає інвестицію як майно однієї договірної сторони, розміщене на території іншої договірної сторони. Тобто документ захищає інвестиції, що належать українським суб’єктам господарювання та розташовані на території Росії. Що стосується Криму, то дана територія вважається російської тільки на думку самої Росії. З точки зору українського законодавства півострів є українським, а його статус визначається як тимчасово окупована територія. Зазначена Угода не поширюється на спірні території. Якщо порушення Росією Угоди єдиний аргумент банку, то найімовірніше справа не матиме успішного результату.

Подібний спір за своєю правовою природою унікальний. Законодавство, в тому числі міжнародне, прописано для мирного часу і не застосовно для ситуацій, об’єктом яких є спірні території.

У разі, якщо справа не зупиниться на етапі взаємних претензій, а буде розглянута судом, рішення буде безпрецедентним.

Позитивне рішення про відшкодування збитку буде мати місце за наявності доказів з боку українських банків про порушення Росії Угоди, а також за наявності причинно-наслідкового зв’язку між таким порушенням та понесених збитком. Рішення арбітражного суду буде обов’язкове для сторін. Однак необхідно пам’ятати, що отримати рішення, це тільки перший етап на шляху до відшкодування збитку. Основна проблема – його виконання. Ускладнюється це питання тим, що виконуватися рішення буде на території Росії і вплинути на процес український суб’єкт практично не зможе.

Термін розгляду справи становить приблизно півроку. Сюди не включаються досудові процедури, такі як напрямок взаємних претензій, відповідей на них, уточнень та інше. ПриватБанк та Ощадбанк отримають шанси на прийняття позитивних рішень в тому випадку, якщо зберуть доказову базу, достатню для встановлення вини Росії. Але, як було зазначено вище, основною проблемою є неможливість застосування Угоди від 27 листопада 1998 до даних правовідносин, а звідси – і низька ймовірність виграного процесу.

Дані суперечки мають скоріше політичний характер, ніж економічний.

Банки розуміють, що добитися компенсації збитку від Росії неможливо.

Направляючи претензії і надаючи пресі інформацію про майбутні розглядах, Україна демонструє свою незгоду з політикою Росії і небажання закривати очі на негативні фінансові наслідки анексії Криму для українського бізнесу.

Джерело: Мінфін

Будемо вдячні за оцінку
Дуже поганоПоганоПосередньоДобреВідмінно (Поставте оцінку першим)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*