Пенсійний фонд України напередодні чергового рекорду. За підсумками року його дефіцит може скласти 22 млрд. гривень. Крім зростання дефіциту, продовжує збільшуватися і число пенсіонерів. Вже сьогодні на кожного працюючого українця припадає по одному пенсіонеру.

Комусь може додавати впевненості думка, що без пенсій нас все одно не залишать. Держава буде і далі знаходити можливості для пенсійних дотацій. У всякому разі, до тих пір, поки дисциплінованими виборцями будуть саме самі пенсіонери. Так, це правда. Будь-яка влада буде відчайдушно боротися за рейтинг в очах настільки цінного електорату. Але є і погана новина – пенсії не з чого рости. Сподіватися на їх підвищення і зменшення частки дотацій може тільки той, хто звик довіряти телевізору. Тут би хоча б за інфляцією наздогнати.

Проте, у більшої частини працюючого населення питання благополуччя в похилому віці далеко не на першому місці. Співчуття до нинішнього життя людей похилого віку і скарги на соціальну несправедливість не в рахунок. 

Ставлю пряме запитання, як же цю проблему вирішують у розвинених країнах, або її там немає взагалі? Так, в Європі пенсії істотно вище, але там і ціни з нашими не порівняти. Як же вдається їх людям похилого віку проводити так багато часу в подорожах? Насправді, в цьому немає заслуги їхньої держави. Старики з круїзних теплоходів з дорогими фотоапаратами – це люди, які колись взяли відповідальність за матеріальне благополуччя на себе, відмовившись від позиції "нам повинні" і вибрали позицію "я сам несу відповідальність за своє майбутнє". Ті ж європейці, які цього не зробили, як і у нас, продовжують жити за рахунок держави і так само незадоволені станом речей.

Яким же чином змогла забезпечити собі безбідну старість друга частина європейців? Відповідь так само проста, як і очевидний – завчасно відкладали гроші. Точно так само можливо подбати про свою старість і в Україні. Один з варіантів відкладати самостійно або, наприклад, влаштуватися на престижну роботу з соціальним пакетом, що включає корпоративне пенсійне забезпечення. Давайте детально зупинимося на першому варіанті, так як роботодавців в Україні з такою системою мотивації персоналу не набереться й сотні. Невисока популярність такого соціального захисту співробітників пояснюється великими витратами підприємства, яке на це зважиться, а також відсутністю достатніх знань, як це правильно робити.

Припустимо, з’ясувавши, що сподіватися можна тільки на себе, ви прийняли рішення відкладати 1000 грн на місяць. Звичайно ж, 1000 грн може зовсім знецінитися за цей час і через 10 років не буде можливості купити те ж, що і зараз. Які варіанти тут можна розглядати? Банківські депозити? У кращому випадку, ви захиститеся тільки від інфляції. Тому, для пенсійних заощаджень у всьому світі існують програми накопичувального пенсійного страхування. Це окремий вид страхування, більш строго контрольований в кожній державі. Право займатися недержавним пенсійним забезпеченням можуть лише страхові, що відповідають самим жорстким критеріям фінансової стійкості. В Україні такі компанії можна порахувати на пальцях. Тим не менш, вони є. Щомісяця відкладаючи по 1000 грн в таку компанію, через 20 років ви отримуєте 5000 грн як надбавки до державної пенсії. І будете її отримувати не 20 років, а до кінця життя. Якщо взяти в руки калькулятор, то приблизно ті ж цифри ми змогли б отримати через банківський депозит. От тільки не кожен банк забезпечить 18% річних, та ще й з механізмом складного відсотка.

Такі ж умови можуть запропонувати і недержавні пенсійні фонди. Вони так само досить надійні і діють в рамках чинного законодавства. Що ж тоді вибрати і як не заплутатися нашому громадянину? Якщо людина не самотня, у нього є близькі, які йому небайдужі, пенсійне страхування буде кращим вибором. Адже ключовою відмінністю пенсійного накопичення за допомогою довгострокових страхових програм є захист життя і здоров’я застрахованого людини. І якщо трапиться біда з втратою працездатності, ви не перетворитеся на фінансовий тягар для близьких вам людей. Страхова компанія не тільки покриє лікування, але і продовжить за вас здійснювати регулярні платежі до наміченого в договорі страхування терміну виходу на пенсію. Згідно зі статистикою, у розвинених країнах Європи та США полісами страхування життя володіють більше 90% населення. Здавалося б, навіщо це їм потрібно за таких економічно розвинених державах. Культура страхування там прищеплюється не одним поколінням і є частиною способу життя. А ще це відмінний спосіб зробити особистий внесок у розвиток економіки. Кожен придбаний поліс – це, по суті, ваша персональна інвестиція в економіку держави. Рідко коли якийсь гучний інфраструктурний проект в США чи Європі обходиться без частки інвестицій страхових компаній. Від кожного з нас залежить, чи можна буде сказати так само і про Україну.

Ось такий вийшов приклад того, як за допомогою страхового поліса подбати не тільки про своє благополуччя, а й допомогти своїй державі. Такий вибір стоїть перед кожним з нас. І я цей вибір називаю "нам повинні" або "я сам несу відповідальність за своє майбутнє".

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


*