Тема обмежень виїзду за кордон не нова, проте традиційно влітку, в період відпусток, інтерес до неї посилюється.

Крім того, недавній лист Верховного Суду України від 01.02.2013 про судову практику розгляду питань про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України містить свіжий погляд на порядок реалізації таких обмежень.

Така інформація буде цікава, безумовно, не тільки людям, які зіткнулися з даною проблемою, але й широкому колу читачів і мандрівників.

Отже, як відомо, підстави обмеження виїзду за кордон містяться у ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України». Залишимо випадки застосування обмежувальних заходів в рамках кримінального процесуального законодавства, неврегульованих аліментних відносин, ухилень від строкової військової служби і т.д. як приватні. Сьогодні мова піде про обмеження виїзду у випадках ухилення від виконання зобов’язань за кредитними договорами.

Отже, можуть ледве не випустити за кордон позичальника, який ухиляється від виконання кредитних зобов’язань? Звичайно, можуть. Практика ця почалася з 2009 року, коли свідомі порушення позичальниками виконання своїх зобов’язань за кредитними договорами набули масового bigхарактеру, і ситуація змусила банківські установи використовувати нові ефективні методи забезпечення повернення боргів.

Як же це відбувається сьогодні з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України?

Якщо раніше визначення про обмеження у праві виїзду виносилися в порядку забезпечення при розгляді позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, і, як правило, про це позичальнику ставало відомо досить швидко (все-таки судовий процес, повістки, засідання), то тепер такі рішення приймаються судом негайно і без виклику чи повідомлення боржника відповідно до ст. 3771 Цивільного кодексу України.

Але про все по порядку.

Щоб обмежити позичальника у виїзді за межі України, відносно нього, по-перше, має бути вступило в силу рішення суду про стягнення боргу за кредитним договором, по-друге, відкрито виконавче провадження, і, по-третє, є факт ухилення позичальника від виконання рішення суду.

За наявності цих складових, державний виконавець звертається до суду за місцем відкриття виконавчого провадження з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Повторю, суд розглядає такі подання без виклику чи повідомлення боржника. Тому ймовірність дізнатися про таке обмеження в аеропорту, наприклад, після листа ВСУ зросла, що, звичайно ж, серйозно засмутить боржників, що ухиляються від сплати боргів за кредитними договорами.

Як же дізнатися, застосовано чи це обмеження до конкретної особи? Дуже просто. Функції недопущення перетину державного кордону особами, тимчасово обмеженими у праві виїзду з України покладено на Державну прикордонну службу, в яку і можна звернутися з відповідним запитом. Логічно, що інформація про осіб, які тимчасово обмежені у праві виїзду, повинна знаходитися в тому числі в пунктах пропуску, де і відбувається безпосередня перевірка. Також цією інформацією повинен розташовувати і державний виконавець, якщо у ухиляється боржника виникне думка його відвідати. І, нарешті, про це знає суд, який виніс ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду. Самі банки можуть такою інформацією і не розташовувати або отримувати її зі значним розривом у часі з дати винесення ухвали.

Як бачимо, свідомому ухиленню від виконання кредитних зобов’язань протиставлений новий і швидкий метод державного примусу виконання судових рішень про стягнення, який реалізується досить успішно. А після популяризації листа Верховного Суду України з його чіткими рекомендаціями кількість таких рішень, безумовно, зросте.

Будемо вдячні за оцінку
Дуже поганоПоганоПосередньоДобреВідмінно (Поставте оцінку першим)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*