Вексель має низку цінних характеристик. Цей банківський продукт одночасно виступає в ролі інструменту вкладення засобів, засобом платежу і, крім того, може бути забезпеченням при оформленні кредиту. Велика функціональність векселі, зручність і простота розрахунків сприяють величезною його популярності серед організацій, підприємств і індивідуальних підприємців. У приватних осіб цей банківський продукт також користується деяким попитом.
Вексель відноситься до неемісійним цінних паперів. Тобто банки його випускають в кількості, необхідній для клієнтів і в необхідний час. Вексель – це документ, який засвідчує право векселедержателя отримати в зазначений на векселі строк від векселедавця всю суму (позначена на векселі) та відсотки (якщо такі мають місце). Вексель може виписати не тільки банк, але і торгова або промислова компанія. Хоча у таких корпоративних векселів набагато менше ліквідність, і вони не всіма організаціями охоче приймаються до оплати.
Розглянемо різновиди векселів.
1. Процентний і дисконтний вексель в залежності від доходу. Дисконтний вексель не має на увазі нарахування відсотків. Основними поняттями тут виступають номінальна, тобто зазначена на векселі, ціна і ціна придбання векселя. У разі процентного векселя ці обидві ціни збігаються, а дохід векселедержатель отримує з відсотків, які нараховуються на номінал. Дисконтний вексель першим векселедержателем набувається за ціною, яка нижче номінальної. Різниця між номінальною та ціною придбання і становитиме дохід векселедержателя у разі його подальшої передачі. Але варто зауважити, що дисконт буває і нульовим. Тобто номінал і ціна придбання векселя однакові, і дохід по такому векселю не передбачений. На розмір дисконту впливає термін погашення векселя.
2. Простий і переказний вексель. Це визначається тим, хто виписує вексель (боржник чи кредитор) і тим, хто виступає отримувачем коштів по ньому. Простий вексель (соло вексель) виписується боржником, а одержувачем коштів у цьому випадку є кредитор. Вексель переказний (тратта) має трохи більш складну схему: такий вексель виписує кредитор, а одержувачем коштів від боржника є третя особа, зазначена у векселі.
3. Векселі також розрізняють за терміном погашення, який встановлюється:
– На конкретну дату;
– По пред’явленні векселя;
– В обумовлений від пред’явлення термін;
– За пред’явленням, але не раніше певної зазначеної у векселі дати;
– За пред’явленням, але не раніше і не пізніше певних дат (вказані у векселі).
У разі пред’явлення векселя до погашення раніше вказаної в ньому дати, вексель оплачується із дисконтом, тобто векселедержатель втрачає частину доходу, який міг би одержати, якби дочекався зазначеної у векселі дати.
Вексель вважається недійсним за відсутності на ньому хоча б однієї з таких реквізитів:
– Вексельна мітка (саме слово «Вексель»);
– Час і місце складання векселя;
– Номінал;
– Строк (термін) та місце платежу;
– Найменування 1-го векселедержателя (набувача);
– Найменування платника (для переказних векселів);
– Підписи уповноважених осіб векселедавця і друк.
Вексель, будучи документом універсальним, має ряд особливостей:
– Абстрактність, у зв’язку з тим, що на векселі не вказують зміст угоди, джерело освіти боргу;
– Безперечність, оскільки оплата векселя є обов’язковою, беззастережної і гарантованої законодавством;
– Обертаність, так як вексель можна застосовувати в якості засобу платежу. У такому разі на зворотному боці векселя вказують передавальний напис (індосамент). Індосамент буває бланковим та іменним. У разі бланкового індосаменту не вказується найменування або ПІБ нового векселедержателя, а тільки підпис і печатку попереднього. Іменний містить найменування того, кому передається вексель. Цікаво те, що іменний індосамент векселя може на протязі всієї «життя векселі» переходити в бланковий, і, відповідно, навпаки бланковий в іменний;
– Можливість застосування в якості забезпечення кредиту. Вексель можна передати банку під заставу (так званий заставний індосамент).
Розрахунки за допомогою векселя дуже зручні:
– Немає необхідності в готівкових коштах, що, перш за все, зручно фізичним особам;
– Немає необхідності в здійсненні безготівкових операцій, пов’язаних з оформленням платіжних доручень та перерахування коштів по рахунках.
Векселедержателю, щоб розрахуватися векселем за угодою, потрібно тільки проставити на звороті векселя підпис, печатка і передати документ у руки своєму опоненту. А в разі наявності іменного індосаменту вексель також виступає способом захисту коштів від розкрадань, різних шахрайських дій. Таким чином, вексель в достатній мірі виправдовує свою цінність.
Залишити відповідь