Політика фіксованого валютного курсу гривні – одна з «наболілих» тем для економіки України. Критиків даної моделі в експертному середовищі більш ніж достатньо, проте, до останнього часу уряд і НБУ остерігалися небудь міняти в старому механізмі.

Останнім часом влада все ж почали декларувати готовність переходити від фіксованого курсу до моделі «таргетування інфляції». Іншими словами, до моделі, в якій курс гривні є плаваючим і залежить від економічної кон’юнктури. У Росії, наприклад, дана модель реалізована.

Основною перевагою «таргетування» є збереження стабільності споживчих цін, а це, у свою чергу, означає збереження купівельної bigспроможності грошей. Стабільна вартість споживчих товарів більш приваблива для населення, ніж зміни валютного курсу на кілька відсотків, і це очевидно.

Основною перевагою політики таргетування інфляції є збереження стабільності споживчих цін, а це, у свою чергу, означає збереження купівельної спроможності грошей. Стабільна вартість споживчих товарів більш приваблива для населення, ніж зміни валютного курсу на кілька відсотків.

У чому ще полягає цінність даної валютно-курсової моделі? У можливості адекватного реагування на показники торгового балансу. Спостерігається торговий профіцит – гривня зміцнюється, а якщо все навпаки, і зашкалювати починає імпорт – нацвалюта послаблюється, що стимулює експорт і усуває торговий дисбаланс.

Необхідно відзначити, що якщо штучно не фіксувати курс валюти, то коливання будуть незначними і малопомітними для населення, що дозволить зберегти гармонійні стосунки бізнесу з економікою.

Зовсім по-іншому справа йде у випадку з фіксованим курсом. Якщо курс утримується неприродним для економіки способом, економіка генерує дисбаланс, який у свою чергу породжує девальвацію / ревальвацію та / або шокові зміни курсу.

В Україні були такі прецеденти і в 90-х роках, і в недалекому 2008 році. Різкі зміни валютного курсу завжди згубно позначалися на національній економіці. При цьому страждав як бізнес, так і населення. «Валютні» позичальники в Україні досі розсьорбують наслідки обвалу гривні в 2008 році.

Незважаючи на всі переваги, модель таргетування інфляції тривалий час не впроваджувалася в Україні. Чому? Та тому, що в структурі інфляції в Україні велику питому вагу займає немонетарний компонент. Грошово-кредитні механізми НБУ не допоможуть утримати інфляцію, якщо тарифи на ЖКГ або ціна на російський газ різко зростуть.

Таким чином, для впровадження моделі таргетування інфляції українська економіка потребує проведення низки структурних змін. Йдеться про реформування того ж сектора ЖКГ, пенсійної системи, та інше. Інша справа, що для багатьох змін поки просто немає політичної волі.

Але в кожному разі продовження політики фіксованого курсу ні до чого хорошого привести не може. І заклики «зафіксувати курс гривні на законодавчому рівні» з метою «знищення спекулянтів» виглядають дивакувато, адже спекулятивні настрої на готівковому ринку зараз відсутні.

У свою чергу будь-яка адміністративна регуляція ціни на що-небудь створює «чорний ринок», який згодом дійсно вкрай складно знищити. Багато хто пам’ятає 90-ті роки, коли поряд з «фіксованим» курсом НБУ паралельно існувала низка «інших» валютних курсів, що відрізняються від «фіксованого» на десятки відсотків. Саме така система була ідеальною для корупції, чорного ринку і спекулянтів.

Будемо вдячні за оцінку
Дуже поганоПоганоПосередньоДобреВідмінно (Поставте оцінку першим)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*