Новини світу кредитування та банківських послуг.

В яких випадках Фонд гарантування вкладів може відмовити вкладнику у виплаті?

У ситуації, коли українські банки один за іншим визнаються неплатоспроможними, вкладниками залишається розраховувати тільки на виплати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Однак буває і так, що Фонд відмовляє у виплаті клієнтові банку. В яких випадках Фонд може відмовити в обов’язкову виплату клієнту банку, а які підстави для відмови є надуманими і підлягають оскарженню.

Що виплачує Фонд

Відповідно до статті 26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, за станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути менше 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, термін дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, і за договорами банківського рахунку .

Які засоби Фонд має право не відшкодовувати

У той же час, згідно з частиною 4 цієї ж статті Фонд не відшкодовує кошти:

1) передані банку в довірче управління;

2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;

3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред’явника;

4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов’язаною з банком особою або колишньою такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних;

5) розміщення вкладу особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, в разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік;

6) розміщення на вклад власником істотної частини банку;

7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, які не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, або мають інші фінансові привілеї від банку;

8) за вкладом у банку, якщо такий внесок використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов’язання перед цим банком в повному обсязі вкладу до дня виконання зобов’язань;

9) за вкладами у філіях іноземних банків;

10) за вкладами в банківських металах;

11) розміщені на рахунках, що знаходяться під арештом за рішенням суду.

У всіх інших випадках вкладник має право на отримання відшкодування в межах граничної суми 200 000 гривень.

Додаткові причини відмови Фонд.

Нерідкі випадки, коли Фонд намагається винайти інші підстави (не передбачені законом) для відмови вкладнику. Однією з таких підстав є практика визнання Фондом угоди, по якій кошти надійшли на рахунок, недійсною.

Про недійсні угоди (операції)

Дійсно, відповідно до частини 2 статті 38 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку угод (в тому числі договорів), вчинених (ув’язнених) банком протягом одного року до дня введення тимчасової адміністрації банку , на предмет виявлення угод (в тому числі договорів), які є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

До таких підстав нікчемності правочину відповідно до частини 3 цієї ж статті належать такі:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента здійснення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов’язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження або передав в користування або придбав (отримав в користування) майно, оплатив результати робіт і / або послуги за цінами нижче або вище звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов’язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк сплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов’язання (застава, порука, гарантія, утримання, факторинг і т.д.) щодо забезпечення виконання грошових вимог в порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством або внутрішніми документами банку;

7) банк уклав угоди (в тому числі договори), умови яких передбачають платіж або передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством або внутрішніми документами банку;

8) банк уклав угоду (в тому числі договір) із пов’язаною особою банку, якщо така угода не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, що призвело до збільшення витрат, пов’язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

В такому випадку Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеним у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів і вчиняє дії по застосуванню наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків.

Як бачимо, в статті 38 Закону йдеться про угоди, укладені між банком і іншими особами, і аж ніяк не про угоди між клієнтами банку, або між клієнтом банку та третьою особою. До того ж, кошти, які знаходяться на рахунку клієнта банку є власністю клієнта, і аж ніяк не банку, тому угоди, вчинені щодо них ніяк не можуть завдати шкоди банку або його майну. Більш того, зазвичай кошти банку не тільки не зменшуються, а збільшуються в результаті перерахування коштів на рахунки його клієнтів так як за вчинення таких операцій банк отримує комісійну винагороду.

Отже, в разі відмови Фонду у виплаті коштів на підставі нібито нікчемності правочину, на підставі якого вони були отримані, такі дії Фонду можуть і повинні бути оскаржені в адміністративному суді.

Джерело: http://www.prostopravo.com.ua/

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Опитування
Які банківські послуги Вас цікавлять?