Опитування
Які банківські послуги Вас цікавлять?

Українські банки виживають, як можуть, але далеко не всім це вдається. Минулий 2014 став цьому сумним підтвердженням: 33 банку протягом 2014 були визнані неплатоспроможними, а сукупний збиток системи за минулий рік склав близько 53 млрд. гривень.

Зрозуміло, серед причин того, що відбувається є чимало об’єктивних чинників, які пов’язані із загальним негативним станом української економіки (за даними Національного банку падіння ВВП в 2014 році склало майже 7,5%), а також із зрозумілими всім соціально-політичними подіями в Україні.

Але не потрібно применшувати вплив на банківську систему самого Нацбанку: його можливості з регулювання ліквідності, вирівнюванню валютного курсу, згладжування ризиків, які несуть загрозу стабільності фінансових установ. Багато в чому це проявляється в ініціативах і рішеннях, якими НБУ сипле останнім часом як з рогу достатку. І Національний банк, безперечно, можна похвалити за прагнення навести порядок в ряди банків, а також певною мірою реформувати банківський сектор, наблизити його до стандартів Західної Європи.

clip_image002Однак регуляторна політика щодо банків зараз більше схожа на шокову терапію, що насторожує в першу чергу вкладників, які за 2014 встигли вилучити 13,7% депозитів у національній валюті і близько 37% – в іноземній.

Спробуємо розібратися, що відбувається в банківському секторі зараз, а також що таять в собі ініціативи і кроки Національного банку.

Курс на волі

Стрімка девальвація, яку ми всі спостерігаємо вже близько року, не що інше, як втілення в життя плани НБУ перейти від практики фіксованого курсу до плаваючого. Цього довго вимагав МВФ і в цьому, як стверджували багато аналітики та експерти, потребувала економіка.

Так, з одного боку, стабільна гривня автоматично ототожнюється в головах обивателів з низькою інфляцією і спокоєм за долю своїх заощаджень. Але з іншого боку, «звільнений» курс дозволяє визначати більш справедливу ціну експорту, а також реальну купівельну спроможність гривні. Причому, Україна далеко не перша, аналогічним шляхом пішли багато країн СНД. Наприклад, Казахстан.

Помилка лише в тому, що Нацбанк вибрав не зовсім вдалий момент для відмови від фіксованого курсу, оскільки до 2014 року, коли власне і почався обвал, девальваційний напруга була надзвичайно високою поряд з психологічною залежністю населення під назвою «В країні криза – купуй валюту!» .

Тому знецінення гривні виявилося настільки масштабним. А заяви керівництва НБУ про те, що підтримувати стабільність валюти ніхто не буде, лише посилювали девальвацію. Хоча, будемо відвертими, ресурсів на її стримування просто немає (до початку лютого золотовалютні резерви опинилися на історично низькому рівні – 6,4 млрд. доларів), а адміністративні методи вже не працюють (обов’язковий продаж валютної виручки, «ручне» управління заявками на купівлю валюти на міжбанку і т.д.).

У підсумку, банки та їхні клієнти зіткнулись з дефіцитом валюти, почала повзти вгору частка проблемних кредитів (не потрібно забувати, що велика частина іпотечних позик видавалася ще до 2008 року, і номінована у валюті), з’явилися складності і з виконанням зовнішньоекономічних контрактів.

Валюти не буде

У найближчому майбутньому тенденції до закручування «валютного вентиля» лише збережуться. Доказів тому чимало: починаючи з відмови від дивного механізму чотирьох курсів, який лише спровокував розквіт чорного ринку валют, і закінчуючи погрозами ліквідувати небанківські обмінні пункти, а також обмежити продаж валюти виключно для цілей критичного імпорту.

Крім того, вже з 5 лютого Нацбанк відмовився від валютних аукціонів, але при цьому вирішив підвищити облікову ставку з 14,5% до 19%, що свідчить про посилення грошово-кредитної політики. Іншими словами, бере під контроль інфляцію і намагається зберегти стабільність фінансового ринку, що вже чимало.

В цілому ж ми впевнено продовжуємо йти в сторону горезвісної «дедоларизації» економіки, про яку вперто твердять вже довгі роки. Але чим це обернеться? Адже країні з часткою імпорту близько 50% ВВП відмовитись від валютної прив’язки ох як непросто. Так само як і змусити українців продавати, що лежать під матрацом долари і євро при відсутності альтернатив для заощаджень і накопичень.

Боротьба за чистоту

Ще одна велика «робота», що проводиться Нацбанком – це чистка в рядах банків. Йдуть ті, хто не витримав вимог за різними нормативам. Залишають ринок і ті, кому просто не хочеться працювати у збиток. Силовим способом виводять тих, хто був викритий в тих чи інших гріхах.

Наприклад, досить згадати стрес-тестування, яке проводилося серед найбільших банків восени 2014 року. Його формальною причиною назвали прагнення перевірити стійкість системи в нинішніх непростих умовах. Але, по факту, основним завданням було зрозуміти, хто з банків з великою ймовірністю не зможе впоратися з вимогами капіталізації, і попросити їх за двері.

Принаймні, до кінця минулого року, після стрес тестів, в числі неплатоспроможних виявилися саме великі фінустанови.

А наприкінці січня Валерія Гонтарєва підтвердила плани продовжувати боротися з олігархічними схемами в банківській системі, причому вже в цьому році. Залишається лише зрозуміти, в чому полягатиме боротьба і за якими критеріями НБУ збирається вибирати банки? Зараз лише в стінах Нацбанку неофіційно підтверджують, що готується черговий етап стрес-тестів. На цей раз вони торкнуться невеликих банків.

Врятують або вилікують

Втім, вкладники в більшості своїй захищені, оскільки резонно розраховують на компенсацію з Фонду гарантування вкладів фізосіб. Але можливості фонду теж не безмежні: його активи складають до початку січня близько 17 млрд. гривень. Для порівняння строкових коштів громадян в банківській системі до цього моменту було близько 320 млрд. гривень. Так що, якщо вихід банків з ринку стане масовим, ФГВФО ризикує не впоратися із зобов’язаннями. Хоча бюджет на 2015 рік передбачає фінансування фонду на 20 млрд. гривень. Головне, щоб для цього владі якомога менше використовували друкарський верстат. Інакше чергового витка інфляції не уникнути.

Більш того, у Нацбанку існують і інші інструменти, які дозволяють уникнути банкрутства банкам, що зазнають складності. Наприклад, рефінансування, яке активно використовував в 2008 році Володимир Стельмах, а на початку 2014 року передостанній глава НБУ – Степан Кубів. Простими словами, це поворотна допомога від регулятора на підтримку ліквідності банківських установ.

Питання лише в тому, що найчастіше вона використовувалася безконтрольно. Наприклад, як це сталося навесні 2014 року, коли на ринок хлинули мільярди рефінансу, що стало одним із каталізаторів девальвації. Хоча ці кошти повинні видаватися як цільове фінансування, з використанням їх на цілком конкретні і чіткі цілі, і обов’язковим поверненням. Необхідно, щоб виділена Нацбанком фінансова допомога дійсно працювала на користь тих банків, які в них дійсно потребують, а не ставала спекулятивним капіталом на валютному ринку.

Чим займеться НБУ найближчим часом?

1. повністю відмовиться від регулювання валютного курсу;
2. боротиметься з необґрунтованим попитом на готівкову валюту;
3. продовжить виявляти неплатоспроможні і проблемні банки, виводячи їх з ринку;
4. спробує взяти під контроль інфляцію;
5. домагатиметься повернення рефінансування, виданого банкам в 2008-2013 роках.

Джерело: Мінфін

Будемо вдячні за оцінку
Дуже поганоПоганоПосередньоДобреВідмінно (Поставте оцінку першим)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.