Опитування
Які банківські послуги Вас цікавлять?

Банки з російським корінням йдуть на європейські ринки

Банки, які в силу історичних обставин, з’явились в Росії на уламках радянської банківської системи, або з’явились пізніше, насправді вже давно переросли національний рівень і стали мультинаціональними фінансовими корпораціями, офіси яких розміщені в респектабельних європейських юрисдикціях: Німеччина, Франція, Швейцарія, Великобританія . Звідти ж вони черпають робочий капітал і цілком небезуспішно освоюють банківський ринок в цих країнах.

Російські державні банки виявились більш прогресивними, ніж їхні українські колеги і активно освоюють закордонні ринки капіталу. У нашій країні держбанки часто вибирають стратегію виживання в національній резервації, стабільно втрачають ринкові позиції, не кажучи про консервацію простої технологічної відсталості.

Російська Європа

Один з найцікавіших фактів – російський уряд не контролює свої держбанки на всі 100%. Наприклад банк ВТБ : це осколок Внешторгбанку СРСР. В Україні на базі радянського Внешторбанку був створений стовідсотково державний Укрексімбанк . Російський ВТБ сьогодні лише на 60% належить державі, інші контролюються приватними інвесторами, їх акції включені до біржового лістингу та перебувають в портфелях провідних мультинаціональних інвестиційних компаній. Тому вони мають реальну ринкову вартість і волею-неволею повинні вести обачну і прибуткову діяльність, інакше це буде негативно відбиватись на їх капіталізації.

Географія присутності і сфера інтересів найширші: група ВТБ співвласник пулу спеціалізованих роздрібних банків, які є лідерами у сфері роздрібного обслуговування на внутрішньому ринку: ВТБ 24, Банк Москви, Літо-Банк. Контролює також власні страхові та лізингові компанії, як на внутрішньому так і на європейських ринках. Багатонаціональний бізнес на пострадянському просторі включає Україну, Білорусь, Вірменію, Казахстан, Азербайджан, Грузію. У країнах присутності, як правило, у групі є страхова і лізингова компанії.

clip_image002

Не менш широка сфера інтересів і бізнесу на Європейському континенті: VTB Bank Austria контролює однойменні банківські підрозділи в найбільших країнах ЄС: Німеччині, Франції – там найбільш широко представлені інтереси російського бізнесу на європейському просторі. Крім цього, фінансово-інвестиційні підрозділи є у Великобританії, на Кіпрі, Сінгапурі, Ірландії.

Широка географічна диверсифікація фінансового бізнесу дозволила міжнародним рейтинговим агентствам на тлі загальних стогонів про катастрофічні наслідки західних санкцій для російського фінансового сектора, визнати очевидну річ: російський фінансовий сектор давно переріс масштаби національної резервації, має широкі можливості по залученню капіталу на зарубіжних ринках. Тим більше, що якраз рідний російський ринок і залежність від стану економіки країни – ключовий фактор ризику.

Ймовірність економічного спаду і слабо передбачуваний курс рубля несуть для російських банків більш суттєві ризики, ніж введені країнами заходу санкції щодо російських компаній – відзначали аналітики міжнародного рейтингового агентства «Standard & Poor`s».

Схожа транснаціональна структура ще у одного «залишку» колишнього Ощадбанку СРСР. Ощадбанк Росії – сьогодні він не тільки один із сучасних технологічних лідерів роздрібного банківського бізнесу в Росії, але і також мультинаціональна фінансова група з істотною часткою бізнесу на західному напрямку.
Першим кроком Ощадбанку до транснаціонального статусу стало придбання банку в Казахстані в 2006 році, пізніше він купує і розкручує банківські бізнеси в Україні та Білорусі. Далі похід на захід: відкриття представництв в Німеччині та Китаї, філії в Індії. У 2012 році Ощадбанк РФ купує активи однієї з найбільших європейських фінансових груп – Volksbank International. Ця угода відкриває банку не тільки ринки «старої» Європи, але ринки дев’яти країн Центральної та Східної Європи, керуючою структурою яких є Sberbank Europe AG. Особливо варто відзначити швейцарський підрозділ Sberbank Switzerland AG. А покупка Ощадбанком турецького DenizBank стала найбільшою угодою для турецького фінансового сектору.
Спробуємо порівняти? Український державний Ощадбанк , який стартував з такого ж статусу залишку Ощадбанку СРСР, за 23 роки діяльності так і залишився банком для бабусь і сплати штрафів ДАІ. А обслуговування в ньому можна порівняти з тортурами або подорожжю в машині часу в епоху «зрілого совка».

Хто насправді «росіяни»?

Якщо уважно придивитись до банків, що працюють в Україні, які за традицією вважаються «росіянами», стає очевидно, що не такі вони вже й росіяни. Один з найбільш помітних гравців – Альфа-Банк Україна – сформований на основі європейського капіталу. Серед усіх банків, які в Україні прийнято вважати «росіянами», тільки невелика частка грошей безпосередньо російського походження.

Найчастіше це кошти західних інвестиційних фондів. Як наслідок – європейський рівень технологій обслуговування, ризик-менеджменту, маркетингу, хоча і з поправкою на особливості національного законодавства. Ще один помітний плюс – капітал із заходу підпадає під європейські нормативи регулювання: як з точки зору походження капіталу, так і з позиції безпосередньо банківського нагляду. Вони, загальновідомо, на рівень вище, а крім того не в практиці європейських регуляторів «домовлятись по-доброму». Тому навіть система контролю за корпоративними «дочками» і «сестричками» досить жорстка.

Як наслідок – більш стійке фінансове становище. Наприклад, нарівні зі звичними «європейцями», такими як Райффайзен і Укрсиббанк , в десятку кращих за рівнем надійності входить Альфа-Банк. Не гірше показники стійкості і в інших. В значній мірі надійність цих банків зумовлена доступом до досить ємних європейських ринків капіталу, звідки набагато простіше отримувати підтримку.

Простий приклад: з початку «банкопаду», який в Україні викосив вже близько трьох десятків банків, немає жодної фінансової установи, які обиватель асоціює з Росією чи з ЄС. Вся справа в якості і безкомпромісності європейського нагляду.

Ще один простий приклад: коли з банківської системи почався масовий винос депозитів, жоден з банків-європейців, або тих, кого асоціюють з Росією не опинився в центрі гучних скандалів із затримкою грошей. Поки українські банки отримували багатомільярдне рефінансування від Національного банку, іноземні банки, як і «російські європейці» віддавали всі вклади своєчасно і паралельно почали залучення додаткових грошей від своїх західних акціонерів. У той час як українські акціонери банків «маринували» своїх вкладників у чергах і відмовляли у видачі грошей, розраховуючи, що проблема розсмокчеться сама собою. Вкладники, закономірно, роблять висновки і несуть свої гроші кому завгодно – хоч російською, хоч європейцям – крім банків з українськими акціонерами, які ще й схильні величезним політичним ризикам, які виникають в умовах кардинальної зміни системи влади в країні.

Зачистка ринку від конкурентів «під патріотичний шумок» найбільш вигідна не самим українським вкладникам, а власникам банків. Цей момент явно усвідомлюють політики, які утримуються від застосування санкцій на радість українських олігархів. НБУ також не застосовує, і, як заявила глава Нацбанку Валерія Гонтарєва , не має наміру вдаватись до якихось санкцій за ознакою країни походження банку, якщо він виконує законодавчі та нормативні вимоги і своєчасно розраховується з вкладниками.

Європейська «прописка» для всіх виявилась багато зручною. Банки уникають не тільки потенційного санкційного тиску – їх акціонери мають європейське походження. Крім того, це розширення географії, що знижує залежність від стану російської економіки.

З цих же причин «розлучається» з російськими акціонерами банк Російський Стандарт , який нещодавно став Forward Bank’ом. Зміна акціонерів на інвесторів з європейських юрисдикцій дозволить спростити і збільшити приплив капіталу, забезпечити зміцнення ринкових позицій і звести до мінімуму політичні ризики.

Але головне – перехід на більш прогнозоване та доступне європейське фінансування. Українським банкірам, як правило, доводиться випрошувати гроші у акціонерів, які тим доводиться «витягати» з інших бізнесів. Загальновідомо, що найбільш помітні українські банки належать бізнесменам, які володіють промисловими, аграрними та іншими активами. Завжди є спокуса «перекачати» гроші вкладників свого банку на розвиток або підтримку у важкі часи власного ж бізнесу.

З найсвіжіших прикладів – VAB банк , який вже кілька місяців не віддавав гроші своїм вкладникам. Його власник, латифундист Олег Бахматюк, направив гроші банку на кредитування власного бізнесу. Але в той момент, коли банку знадобилась підтримка, грошей у власника не знайшлося. Тепер проблеми українського акціонера крупного українського банку перекладені на рядових платників податків. Серед банкірів вже ходить жарт, що на українському банківському ринку потрібно заборонити працювати банкам з українськими акціонерами, коли заходить мова про вибір країни походження капіталу банків або про ймовірність застосування санкцій.

В українських реаліях європейський нагляд виявився надійніше власного національного і змушує власників банків підтримувати якість їх діяльності та захист інтересів вкладників на належному рівні.

Джерело: Мінфін

Будемо вдячні за оцінку
Дуже поганоПоганоПосередньоДобреВідмінно (Поставте оцінку першим)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.