Опитування
Які банківські послуги Вас цікавлять?

Нацбанк вбив гривню – впевнені багато українців. Ще б пак – адже всі знають, що згідно з Конституцією "забезпечення стабільності грошової одиниці" лежить саме на регуляторі. В явних і прихованих причинах обвалів курсу, ролі в них Нацбанку, а також у тому, що можна очікувати від них надалі – в цій статті.

Причина перша. Політика «папередників» …

clip_image002 Один з найважливіших інструментів впливу на курс гривні – запаси золотовалютних резервів (ЗВР). У періоди тиску на курс Нацбанк може знімати його, продаючи інвалюту. Нинішнє керівництво регулятора було досить обмежене у використанні цього інструменту: у червні 2014 року, коли Валерія Гонтарєва вступила на посаду, вони становили всього 17900 млн. доларів. Для порівняння, в січні-2012 у НБУ було в розпорядженні майже 32 мільярди.

Втім, головна причина валютної кризи все ж не в обмеженому обсязі ЗВР, а в політиці, яку регулятор проводив протягом шести років перед обвалом гривні – вважають в НБУ. «Курс національної валюти є відображенням стану економіки і платіжного балансу. Штучне утримання курсу на економічно невиправданому рівні в кінцевому підсумку завжди призводить до значної девальвації, що неодноразово демонструвала історія українського фінансового сектора. Крім того, це призводить до накопичення дисбалансів в економіці. Головні причини падіння ВВП, стрімкої девальвації гривні і високих темпів інфляції в 2014 році – накопичені в попередні роки масштабні макроекономічні дисбаланси і неефективне функціонування протягом останніх шести років банківського сектора », – розповіли в прес-службі НБУ. Нацбанку дісталися в спадок не лише дуже мізерні ЗВР, а й банківська система, в якій багато фінустанов просто обслуговували бізнес-інтереси« тіньового »бізнесу, а не займалися класичним банкінгом.

Неправильність монетарної політика НБУ з 2008 року підтверджують і авторитетні банкіри. Витоки нинішньої фінансово-банківської кризи криються в попередніх умовах і правилах регулювання. І монетарна політика, і правила банківського нагляду в Україні після кризи 2008 року були неправильними, вони завжди представляли ризик подальших криз. Україна формально дотримувалася політики фіксованого валютного курсу, яку, за самими характеристикам української економіки, було б дуже важко проводити навіть при підтримуючій фіскальній та соціальній політиці. За словами експерта, підтримки не було зовсім, тому обвал гривні після подій першої половини 2014 був, по суті, неминучий. У таких умовах тримати курс за допомогою ЗВР було б неправильним – тим сильніше був би обвал гривні через деякий час, коли вони б повністю закінчилися.

Причина друга. Потрійний криза і війна

Девальвація – не головна проблема країни, у неї є біди і серйозніше: політична, економічна і фінансова кризи. Якщо говорити відкрито, грошово-кредитна політика є лише інструментом, і навіть не найважливішим у поточному стані справ України. В Україні зберігаються дуже серйозні структурні економічні проблеми, які до того ж поєднуються з не менш складними проблемами внутрішньої та зовнішньої політики. Не можна сподіватися, що яка-небудь грошово-кредитна політика чи регулятор з яким-небудь керівництвом зможуть бути ефективними без рішення, принаймні, деяких з цих питань.

Саме криза в усіх сферах життєдіяльності країни і тисне на курс найбільше: втеча іноземного капіталу, падіння виручки експортерів та інші проблеми позбавляють країну іноземної валюти. Як наслідок – її дефіцит. Основна помилка населення полягає в тому, що центральний банк може самостійно, у відриві від економічної ситуації в країні, утримувати стабільний курс національної валюти. НБУ є частиною системи, і його дії не можуть оцінюватися у відриві від загальної економічної і політичної ситуації. В умовах падіння виробництва, війни, відсутності дієвих механізмів захисту прав кредиторів вимагати від Національного банку цінової стабільності і стабільності банківської системи нереально . За великим рахунком, НБУ відповідає лише за один сегмент величезної системи національної економіки – банківську систему. У тому, що з країни йдуть, а не приходять інвестиції, падає експорт, високий рівень «тіньової» економіки і населення не довіряє уряду – винен не Нацбанк.

В цілому, основна кризова причина девальвації в першому кварталі 2014 року – дисбаланс зовнішнього сектору, коли інвалюти з країни йде більше, ніж приходить. Основний фактор падіння гривні в другій половині 2014 року – загострення військової ситуації.

Причина третя. Спекуляції комерційних банків

Комерційні банки – одні з найважливіших учасників валютного ринку, їх дії безпосередньо впливають на курс національної валюти. Під час курсових потрясінь вони можуть спекулювати, розгойдуючи гривню. Найпростіший механізм спекуляції виглядає наступним чином. Банк бере у НБУ гривню в борг, скажімо, під 15% річних. Це 1,25% на місяць. На всі ці кошти купується валюта, що штовхає курс догори. Якщо за місяць курс виріс більше, ніж на 1,25% – банк заробляє, продавши валюту по більшому курсу і повернувши гривню НБУ. Однак постійно проводити такі операції не можна – тоді весь міжбанк перетворився б на гральні автомати, а не у валютний ринок. Але справедливості заради варто відзначити, що подібні дії могли послужити каталізатором девальвації, але не основним чинником.

На щастя, регулятор прийняв заходи для того, щоб обмежити можливості банків впливати на курс. Тому сильних обвалів гривні з вини комерційних банків в майбутньому бути не повинно. «Багато хто з банків є представниками великих промислових груп і діють в інтересах цих груп, не дивно, що деякі з них намагаються заробити на волатильності курсу. Але зараз адміністративні заходи з боку Національного банку практично виключили можливість банків «розхитувати» курс. Істотний вплив можуть робити тільки потреби експортерів та імпортерів.

Причина четверта. Помилки Нацбанку

Крім такого прямого інструменту як золотовалютні резерви, в руках регулятора знаходиться маса інших можливостей для впливу на ринок. На думку експертів, в їх використанні НБУ допустив ряд помилок.

По-перше, не було повноцінної інформаційної політики. Не секрет, що в розгойдуванні курсу значну роль зіграла паніка, що підігрівається негативними повідомленнями в ЗМІ. І замість того, щоб планово і переконливо гасити подібні «пожежі», НБУ ніяк не міг визначитися зі своєю позицією з цього питання – він то «наказував» провідним банкам країни закріпити і утримувати курс, то пропагував його «плавання» і взагалі був вкрай непослідовний і не прозорий у своїх діях. По-друге, більша частина адміністративних валютних обмежень була введена з великою затримкою, а найчастіше – в «сирому» вигляді, що багато в чому знизило їх ефективність. По-третє, НБУ мав можливість припинити спроби комбанків спекулювати і розгойдувати курс на МВБ, але не використав її повною мірою.

Свій внесок в падіння курсу нацвалюти внесла і політика уряду, яка збільшила тиск на курс. У знеціненні гривні винуватий також і уряд, який на тлі відсутності будь-яких значимих реформ та з метою покрити дефіцит держбюджету здійснює емісію ОВДП, викуповувати які зобов’язує НБУ, а це рівнозначно закуску друкарського верстата. Надлишкова ж гривня неминуче тисне на валютний курс.

Причина п’ята. Паніка українців

Складно звинуватити українців у тому, що при обвалі гривні вони штурмували обмінні пункти в надії врятувати свої мізерні заощадження. Тим не менш, паніка населення на валютному ринку також робить істотний тиск на курс. Тому доводиться визнати вину самих українців в девальвації. За падіння гривні відповідальні всі, в тому числі населення, яке в паніці початок забирати депозити і скуповувати валюту. Ситуація з курсом, яка сталася, це результат не тільки слабкої економіки і війни, але й паніки і недовіри на ринку.

Джерело: Простобанк

Будемо вдячні за оцінку
Дуже поганоПоганоПосередньоДобреВідмінно (Поставте оцінку першим)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.