Про те, як відрізняються процедури банкрутства фізичних та юридичних осіб, на що йде банк, щоб виселити позичальників-банкрутів з квартири, і чому фінустанови спочатку продають майно банкрута, а потім судяться з його покупцями, порталу Banki.ua расказал голова Всеукраїнської громадської організації " Українська палата арбітражних керуючих "Анатолій Родзинський.
 У якому випадку фізособа може оголосити себе банкрутом, і в яких випадках – це найбільш оптимальний вихід із проблемної заборгованості?

А.Родзинський: З січня цього року почала діяти нова редакція закону про банкрутство. Положення, які регулювали банкрутство фізичних осіб-підприємців, у новому законі про банкрутство повністю переписані. Відповідно, як і раніше, фізична особа-підприємець може стати банкрутом, якщо не може виконати свої зобов’язання перед кредитором.
Але на відміну від минулої редакції закону про банкрутство, тепер якщо ця людина є позичальником банку, банкрутство йому нічого не дає. Тому що за новим законом про банкрутство майно, яке забезпечує зобов’язання такої фізичної особи перед банком, якщо ці зобов’язання не пов’язані з його підприємницькою діяльністю, не включається до складу ліквідаційної маси. Тобто, воно не може бути продане в процедурі банкрутства.
А це означає, що якщо фізична особа-підприємець не може розплатитися зі своїми кредиторами за боргами, пов’язаними з його підприємницькою діяльністю, то він може через процедуру банкрутства списати собі ці зобов’язання. Якщо мова йде про зобов’язання перед банками, то якщо ці борги ніяк не пов’язані з його підприємницькою діяльністю, зробити з ними нічого не можна.
Вони не списуються. Майно, яке є заставою за цими боргами, не продається. І процедура банкрутства фізичної особи-підприємця фактично на сьогоднішній день позичальникові банку ніяк допомогти не може.

anatoliy_r_500x333.jpg.aspxЯк відбувається процедура банкрутства і скільки часу вона займає?
А.Родзинський: Процедура банкрутства може займати різну кількість часу в залежності від того, як вона проходить. У середньому процедура банкрутства може займати 1-2 роки. Це досить швидко, тому що процедура банкрутства в США чи Європі може триває 3-5 років.
Але є й такі процедури банкрутства, які тягнуться по 12 років. Це не відповідає закону, але, тим не менш, фактичний стан справ саме таке. Новий закон про банкрутство вводить прискорену процедуру банкрутства. За новим законом банкрутство має бути дуже швидким. Це вигідно кредиторам, тому що чим довше триває процедура банкрутства, тим більше витрат. А значить – тим менше грошей залишається кредиторам від продажу майна. Тому новий закон передбачає, що процедура ліквідації повинна тривати рік.
 Як відрізняється процедура банкрутства фізичних осіб від процедури банкрутства юридичних?
А.Родзинський: Процедура банкрутства фізичних та юридичних осіб відрізняється всім. Суть відмінності полягає в тому, що в разі банкрутства фізичної особи воно відразу потрапляє в процедуру ліквідації, і відновити його платоспроможність фактично неможливо. Неможливо укласти мирову угоду, неможливо перейти в процедуру санації, і так далі. Тобто, в ході банкрутства фізичної особи все майно цієї фізичної особи продається.
Фізична особа звільняється від виконання зобов’язань перед кредиторами. Якщо у цієї людини кредиторами є банки, і гроші ця людина брав не на підприємницьку діяльність, а на якісь свої особисті потреби, то в процедурі банкрутства на сьогоднішній день звільнити його від виконання тих зобов’язань перед банком, або продати майно, яке служить забезпеченням цих зобов’язання, неможливо. Тобто, був змінений закон.
  А яке майно банкрута продається? Чи може банк продати одяг, книги позичальника?
А.Родзинський: Перелік майна, яке продається, встановлений виконавчою службою. Фактично, це страшилка. Бо, наприклад, виявити, чи належить ця книга цій людині, чи вона належить його другові – неможливо. Відповідно, продати книги, одяг та інші речі такого типу, неможливо. Якщо звичайно людина сама не говорить, що це моє, його продайте. На нього може заявити права будь-яка особа. Як правило, виявити права можна на те майно, яке зареєстроване, або підлягає державній реєстрації.

Це: автомобіль, нерухоме майно, земельні ділянки, мотоцикли, яхти, літаки, цінні папери, корпоративні права. Тобто те, що знаходиться в якихось державних реєстрах. Все це продається. Але, знову ж, я помічав, що в процедурі банкрутства не продається на сьогоднішній день майно, яке є заставою за боргами цієї людини перед банками, якщо ці борги не пов’язані з його підприємницькою діяльністю.
 

Як нам відомо, нещодавно ВСУ прийняв рішення про те, що банк не має право стягувати майно з майнових поручителів позичальника-банкрута.
А.Родзинський: Є два рішення Верховного Суду України. Одне з них пов’язане з тим, коли позичальник-банкрут – це юридична особа, і друге рішення, яке було прийнято четвертого грудня 2013, це коли позичальник-банкрут є фізичною особою-підприємцем.
У Верховного Суду позиції з цих двох випадків абсолютно протилежні. І особисто моя думка полягає в тому, що ці позиції повністю відповідають закону і чинній нормативній базі. Що відбувається, якщо ліквідується і закінчується процедура банкрутства юридичної особи? Після того, як закінчилася процедура банкрутства юридичної особи та юридична особа виключено з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, всі зобов’язання цієї юридичної особи як позичальника вважаються припиненими.

Тому що юридична особа ліквідовано, його немає. Відповідно, зобов’язання іпотеки інших осіб з цього позичальнику вважаються припиненими. Наведемо приклад. Компанія «Ромашка» взяла в кредит мільйон доларів. За цим кредитом компанія «Лілія» передала під заставу, в іпотеку банку свою будівлю. Петренко Петро Іванович передав з цього ж кредиту під заставу банку свій автомобіль. «Ромашка» не платить.

Банк починає стягувати майно, що належить «Лілії» та фізичній особі Петренку. Якщо банк встиг стягнути, значить він молодець. Отримав гроші від продажу цього майна. Якщо «Ромашка» встигла раніше ліквідуватися, то договору іпотеки між банком і «Лілією» на будівлю і договір застави між Петренком і банком після ліквідації «Ромашки» є припиненими.
Інша ситуація виникає, якщо позичальник-банкрут є фізичною особою. Фізична особа не можна ліквідувати. Тільки смерть ліквідує фізична особа. Тому закон про банкрутство говорить лише про те, що після процедури банкрутства фізична особа-підприємець звільняється від виконання зобов’язань перед кредиторами. Тобто, кредитний договір між людиною і банком як би продовжує існувати, але людина має право не виконувати свої зобов’язання за цим договором.

anatoliy_r_300x450.jpg.aspx

Тобто, борг є, договір є, але гроші віддавати не потрібно. Тому, оскільки кредитний договір продовжує існувати, ВСУ прийняв рішення 4 грудня 2013 про те, що банк може продовжувати стягувати з поручителів: будівлі, машини, гроші.
  

А ось що відбувається в такому випадку з майновими поручителями в США чи Європі?
А.Родзинський: Справа в тому, що в цих країнах процедура стягнення відбувається дуже швидко. Але на відміну від України, там люди віддали предмет застави або предмет іпотеки, і все: вони вже, фактично, нічого не повинні. На Україні ситуація трохи інша. Тобто, на Україні людина позбавляється предмета іпотеки, але все одно залишається належним. У Росії ситуація приблизно така ж.
Моя думка полягає в тому, що якщо людина позбувся предмета застави і передав його кредитору, то це має погасити його борг цілком і повністю. Тому що кредитор здійснює підприємницьку діяльність, і, віддаючи гроші, він повинен прораховувати свої комерційні ризики. Брати стільки застави, щоб вистачило на погашення, у разі, якщо боржник не зможе з ним розрахуватися.
 

Люди часто відмовляються виселяться з квартир, які були запорукою. Що в такому випадку робить банк? І чи існує ймовірність того, що банк зможе виселити такого позичальника?
А.Родзинський: Існує колізія: коли у квартирі прописані малолітні діти, то їх дуже складно виписати. Але, тим не менш, досвідчені колектори, діючи квазізаконнимі методами, все одно здатні вирішити цю проблему. Бувають випадки, коли людей, які проживають на квартирі, дуже складно змусити виписатися. Але власник має право зареєструвати також будь-яку кількість людей.
Тому навряд чи родині з дітьми буде комфортно проживати, наприклад, з ще 8 чоловіками. Тобто, право колишніх власників цієї квартири залишиться, але реалізувати його буде дуже складно. Якщо ж перешкод для зняття з реєстрації колишніх власників квартири немає, то люди виписуються з належної їм в минулому квартири за рішенням суду, і в цьому немає ніяких перешкод.

Чи може позичальник, що опинився банкрутом, в майбутньому відбілити свою репутацію перед банком?
А.Родзинський: Банки – це комерційні підприємства, які самостійно визначають ступінь свого ризику. Підтвердженням цих слів є на сьогоднішній день бум споживчого кредитування, коли банки видають наліво і направо по 5-50 тис. грн. в кредит під 50 до 100% річних, абсолютно чітко розуміючи, що частина цих позичальників гроші не поверне.

Я не думаю, що хто-небудь із співробітників банківської системи чесно скаже, що він розраховує на те, що всі 100% виданих споживчих позик будуть повернуті. Це неможливо. Таким чином, банки закладають ризик неповернення в свої кредити. Кожен раз, коли людина отримує кредит, банк оцінює свої ризики, у тому числі і його попередніх неповернень, поганою кредитною історії та процедури банкрутства. Це рішення банку. Він може як дати йому кредит, так і не дати. Я думаю, що на сьогоднішній день проблеми з поверненнями кредитів мали більше 60% всіх українців.

 Яким чином визначається вартість майна?
А.Родзинський: Якщо ми говоримо про процедури банкрутства, то на сьогоднішній день, в січні 2013 року, почав діяти новий закон про банкрутство. За цим законом оголошення про продаж майна по всій Україні в процедурах банкрутства публікуються на сайті Міністерства юстиції України. І будь-яка людина може зайти на цей сайт і побачити все, що продається в процедурах банкрутства.
Можливі три варіанти торгів. Перший, це коли майно виставляється за оціночною вартістю. Якщо воно не було продано на аукціоні, то його вартість знижується на 20%. І якщо ніхто відразу не висловив на аукціоні бажання його купити, то в ході повторного аукціону вартість може знизитися ще на 50%.
Якщо ж і на другому аукціоні воно не було викуплено, то на третьому, який називається «другим повторним», ціна майна знижується ще на 20%, і далі. Поки не визначиться бажаючий його купити, ціна може знижуватися практично до будь-якої величини.

Відповідно, за скільки буде продана квартира, визначає тільки ринок і охочі її купити. Що стосується визначення цієї вартості, то тут є проблеми. Ці проблеми полягають в наступному. Як правило, при продажу майна в процедурі банкрутства і через виконавчу службу, ймовірність того, що банк повністю погасить заборгованість за кредитом – мінімальна. Таке відбувається дуже рідко.
Що робить банк? Замість того щоб зайнятися пошуком потенційних покупців, банк, незадоволений ціною продажу майна, подає до суду. Для того щоб визнати недійсними договори купівлі / продажу та зробити повторний продаж. Начебто при повторному продажі щось зміниться.
Це призводить до того, що покупці заставного майна закладають в ціну ризики можливої ​​втрати цього майна. Вони виграли аукціон, стали власниками цього майна, і гроші, які вони повинні були заплатити, вони віддали відразу. У результаті гроші покупці заплатили, банк починає з ними судитися, і що їм залишається робити?
Вони наймають дорогу юридичну компанію, яка представляє інтереси покупців заставного майна у всіх судах. Вони можуть судитися рік, два, три, чотири, п’ять. Я чув інтерв’ю банкірів, які пишаються, що у них процеси з повернення проданого в процедурах банкрутства майна тягнуться 4 або 5 років. Насправді це призводить до того, що всі сторони витрачають великі гроші на юридичний супровід цього процесу.
А це означає, що наступні потенційні покупці цього майна тепер уже визначаю свої ризики з урахуванням того, що банк буде з ними судитися. А це означає, що вони ніколи не заплатять за це майно навіть 50%. Тому що дуже велика ймовірність того, що вони заплатять за це майно гроші і втратять і гроші, і майно.

А чи багато банків так судяться?
А.Родзинський: Майже все?

Про що це свідчить?
А.Родзинський: Це свідчить про те, що багато банків не хочуть працювати. Я маю на увазі те, що завдання банку – не стягувати майно, а займатися бізнесом з видачі та адміністрування грошей. Але якщо у банку складається така ситуація і йому доводиться працювати з проблемною заборгованістю, тоді потрібно створювати підрозділ, який буде займатися комплексно проблемною заборгованістю (шукати клієнтів, покупців), а також – здійснювати юридичну діяльність по стягненню цього майна.
Тому що можна вдало стягувати, але коли банк підійшов до етапу продажу і покупців немає, то ціна на майно різко падає.
Я щиро дивуюся, коли покупці платять 20% від ринкової вартості цього майна. Тому що це – дуже висока оцінка ризиків. Адже покупець повинен заплатити гроші відразу, а потім чекати, поки кредитори почнуть з ним судитися. І він змушений буде витрачати свої гроші на супровід юридичних процесів. Плюс, існує ризик, що вони взагалі втратять і гроші, і придбане майно. Виходом з цієї ситуації, на мій погляд, є угода між банками, покупцями, і тими, хто продає.

Джерело: www.banki.ua

Будемо вдячні за оцінку
Дуже поганоПоганоПосередньоДобреВідмінно (Поставте оцінку першим)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*