Українська влада не раз намагалась взятися за регулювання ринку електронної комерції. Наприклад, ще в 2011 році з’явилася ініціатива, згідно з якою інтернет-магазини зобов’язані мати власний офіс і склад. Повторно цю ідею уряд почав культивувати в 2013 році, але її «спустили на гальма». У підсумку, до IT-індустрії першим дістався парламент, який 3 червня нинішнього року прийняв у першому читанні закон «Про електронну комерцію», зареєстрований під № 2306а . Підтриманий 244 голосами документ на 25 сторінках і авторським складом в кількості 9 чоловік несе чимало новацій. Зокрема, закон вперше вводить використання багатьох термінів. Таких як «електронна комерція», «електронне повідомлення», «інтернет-магазин» і «електронний підпис», які раніше законодавчо закріплені не були.

Але основний момент, це впровадження поняття « електронна угода », яка прирівняна до письмового договору. Такий електронний договір може бути укладений шляхом реєстрації на сайті та ідентифікації користувача через смс або email, а також шляхом простого обміну електронними поштовими повідомленнями.

clip_image001Простіше кажучи, закон надає правовий статус електронним документам з аналогом цифрового підпису і робить легітимним використання одноразових ідентифікаторів (смс-кодів і так далі) для підтвердження угоди. Це дасть покупцям новий інструментарій для відстоювання своїх прав у випадку суперечок з недобросовісними продавцями.

Ще одне нововведення – доступ до інформації про покупців. Сам факт реєстрації покупця в інформаційній системі інтернет-магазину означатиме згоду на використання та обробку персональних даних.

Наскільки це позитивно – сказати складно. З одного боку потенційний клієнт буде витрачати менше часу на реєстрацію, введення різної інформації. З іншого, в умовах низької захищеності персональних даних, така лібералізація не зовсім доцільна. Це ж стосується норми, яка дозволяє відправляти рекламні повідомлення користувачу без його згоди (за умови можливості відписатись від розсилок). Це розширює можливості бізнесу розповісти онлайн-аудиторії про себе, але може збільшити кількість спаму.

Водночас, даний законопроект залишає відкритим питання відповідальності інтернет-торгівців. Так, зобов’язання розкривати на сайті інформацію про продавця були і раніше встановлені законом « Про захист прав споживачів » під загрозою чималого штрафу, але це вимога багатьма успішно ігнорується.

Окрім того, далеко не всі представники IT-ринку бачать в сенс у такому детальному понятійному апараті, яким наповнений законопроект.

Всі ці терміни приречені на швидке старіння. Закони міняються повільніше, ніж світ йде вперед, а ці поняття намагаються описати явища на самому авангарді. Мені це здається підозрілим, адже в минулому такі формулювання приводили до того, що держоргани могли трактувати їх по своєму, а фізособи, по-своєму.

Проте, автори документа запевняють, що вони вже отримали значну кількість пропозицій з доопрацювання тексту законопроекту, і до другого читання він у кожному разі буде доопрацьовуватися з урахуванням побажань профільних асоціації та державних структур.

Зокрема, за результатами розгляду отриманих пропозицій планується більш чітко визначити сферу дії закону, уточнити перелік угод, яких цей закон не буде застосовуватися. Проект закону планується доповнити положенням, що визначає момент виконання обов’язку продавця (постачальника) електронною угоді. Також зі статті 3 заплановано виключити терміни «електронний банкінг», «електронне рух капіталу», а також «організатор електронної торгівлі» у зв’язку з відсутністю норм, що безпосередньо використовують ці категорії.

Також законодавці мають намір доопрацювати поняття «інтернет-магазин» в частині його чіткого визначення з правової точки зору. Головною метою було підвищити довіру громадян до угод, укладеним в електронній формі, а також закріпити розуміння того, що електронна форма нічим не відрізняється від письмової. Крім того, прийняття даного закону очікують інвестори, оскільки зараз інвестування в ІТ-індустрію є ризикованим у зв’язку з недостатнім законодавчим регулюванням.

Основні новації закону «Про електронну комерцію»:

1. Розширення понятійного апарату та законодавче закріплення цілого переліку термінів, пов’язаних з інтернет-бізнесом;

2. Прирівнювання «електронних угод» до стандартних договорів купівлі-продажу;

3. Використання одноразових ідентифікаторів (смс-кодів, email-повідомлень) для підтвердження угод;

4. Легітимізація рекламних розсилок без згоди користувачів;
5. Спрощення доступу до персональних даних покупців і клієнтів інтернет-магазинів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


*