Постановою №758 від 1 грудня НБУ продовжив обов’язковий продаж валютних надходжень на рівні 75% до 3 березня 2015 року. Так держава намагається нормалізувати обстановку на валютному ринку і заповнити золотовалютний запас. Ще в серпні Нацбанк зобов’язав експортерів продавати 100% валютної виручки, але в кінці вересня знизив планку на 25% і надалі продовжував терміни дії вимог таких продажів.

Вітчизняні економісти в основному підтримують такі регуляторні заходи Нацбанк – адже це його стандартна реакція на сильний відтік валюти з країни. Варто згадати, що в 2012 році НБУ під керівництвом Сергія Арбузова вже робив такі кроки, тільки тоді експортерів зобов’язали продавати лише 50% виручки, щоб скоротити дефіцит платіжного балансу. У нинішній нестабільній ситуації, як переконані деякі експерти, НБУ слід було б зобов’язати експортерів продавати 100% валютної виручки.

clip_image002 «У кризу вводити регулятивну норму про обов’язковий продаж валюти – абсолютно правильна міра. Я взагалі вважаю, що в умовах тиску виручки експортерами потрібно ввести її 100% продаж під час кризи. Вони завжди не квапляться продавати її, коли курс зростає », – дає оцінку що відбувається економіст Михайло Кухар.
При цьому він зауважив, що коли курс був стабільний, а ринок спокійний, як наприклад, в окремі місяці 2007 року, українські експортери самі продавали від 70% до 90% виручки без жодного примусу.

Солідарний з аналітиком і голова Асоціації українських банків Олександр Сугоняко. Він упевнений, що коли ЗВР країни не перевищує 10 млрд. доларів, то потрібно робити будь-які заходи щодо запобігання відтоку валюти з ринку.

«Я переконаний, що при такому тиску на курс, який існує сьогодні, потрібно було встановити продаж валюти на позначці в 100%, а не 75%», – говорить Сугоняко.

Разом з тим економіст відзначає, що девальваційні процеси були вигідні експортерам, але на сьогоднішній день вони тільки продають українську продукцію, а виручку з-за кордону не повертають – чекають, коли гривня по відношенню до долара ще більше впаде.

Нестандартний український випадок

Отже, якщо постанова НБУ про продаж йому більшої частини валютної виручки експортерів є раціональною, то ця дія має відновити баланс попиту і пропозиції на валютному ринку. Але чому при тривалих «пожежних» заходах регулятора валютні торги на міжбанку характеризуються низькими обсягами та активністю?

Виконавчий директор центру соціально-економічних досліджень Case-Ukraine Дмитро Боярчук вважає, що «український випадок» – нестандартний. Бо якщо раніше компанії свою виручку і так продавали, – без всяких обмежень і за своїм бажанням, – то літня вимога про продаж 100% своїх грошових надходжень їх відлякала.

«Зараз на валютному ринку відчувається проблема з ліквідністю. За статистикою начебто експорт з України є, а валюта до нас в достатній кількості не приходить. Експортні компанії бережуть себе від девальвації, залишаючи виручку за кордоном якомога довше », – розповідає Боярчук.

Експерти кажуть, що експортери вдаються до якихось «схемам», щоб не віддавати отриману валюту. Як правило, експортери більшу частину валютної виручки не повертають, а якщо і повертають, то дуже-дуже мало. Якщо «ціна питання» достатня, то можна взагалі не повертати виручку. Ніхто ж не відміняв хитрі схеми.

Разом з тим ще рік тому на ринку продавалось за день 1,5-2 млрд. доларів, у той час як сьогодні – 150-200 млн. доларів. Причиною цього може бути те, що сьогодні український бізнес відчуває велике навантаження.

Як правило, валюта на ринку «крутиться» сама по собі. Коли експортери знають, що вона може вільно заходити і йти, вони почувають себе спокійно, коли валютний ринок працює нормально, не бояться проблем на митниці, конфіскації товару та податкового тиску. А зараз всього цього бізнес побоюється і застосовує «схеми».

Крім того, як зауважує економічний оглядач і експерт Фонду суспільної безпеки Юрій Гаврилечко, багато значущі експортери є одночасно і імпортерами. Тобто експортують свою продукцію, але закуповують ті імпортні матеріали, які потрібні для її виробництва. Однак через курсові стрибки компанії значно втрачають у коштах.

«Наприклад, є класична схема: експортерами є компанії-виробники зерна, але вони ж є при цьому імпортерами мінеральних добрив. Для покупки їм потрібен долар. Але сьогодні вони, набуваючи валюту, втрачають на різниці курсу. У нас його волатильність протягом доби може бути до 5%. Тобто прибуток від такої трансакції зникає геть. Плюс потрібно заплатити податок на купівлю валюти в розмірі 0,5%. І ці 0,5% втрачають абсолютно всі учасники на кожній проміжній операції покупки », – пояснює Гаврилечко.

За словами експерта, коли імпортер втрачає гроші на закупівлю валюти, то свої ризики він буде закладати у ціну товару. Відповідно, собівартість збільшується, і українці отримають більш дорогий продукт. У той же час, експортери недолічуються грошей на покупку будь-яких комплектуючих, які потрібні їм для роботи в Україні. Так, вони стають менш конкурентоспроможними і прибуток їх падає. А якщо вона падає, то державна скарбниця отримує менше податків і дефіцит держбюджету, зростає.

«Виходить вилка: потрібно скорочувати дефіцит і урізати держвитрати. Це передбачає скорочення соцплатежів, внаслідок чого внутрішній ринок ще більше просідає, і ми отримуємо зменшення внутрішнього товарообігу, податкових надходжень і зростання дефіциту бюджету », – прогнозує Гаврилечко.

Це призводить до того, що дефіцит доводиться погашати внутрішніми і зовнішніми позиками. А збільшення їх обсягів веде до збільшення держборгу України. Щоб його обслуговувати, доводиться віддавати якусь частину ЗВР . У кінцевому рахунку, Нацбанк приймає рішення втрутитись, і весь цикл повторюється заново.

Як відновити ринок

Завданням номер один для України, на думку аналітиків, повинна бути нормалізація макроситуації. Приміром, Дмитро Боярчук заявляє, що в умовах плаваючого курсу потрібно створити для підприємців інструменти хеджування. Імпортери не повинні нервувати з приводу того, за яким курсом вони будуть купувати валюту через деякий час. Тому що зараз експортери, спостерігаючи за їх діями та поведінкою, а також потенційним із їхньої точки зору зростанням курсу, навпаки, не прагнуть її продавати. Такім чином, немає орієнтирів і гарантій ні в імпортерів, ні у експортерів.
Юрій Гаврилечко, між тим, пропонує таке: зменшити базу оподаткування і спростити систему адміністрування податків; привести фінансовий та бухгалтерський облік до єдиного знаменника – розділити функції відомств по збору податків, контролю за їх сплатою та розробці нових податків.

Очевидно, що для виведення української економіки з штопора і відновлення валютного ринку урядом мають бути створені нормальні та зручні умови для роботи бізнесу – великого, а також малого та середнього, з підвищенням ролі останнього в економіці.

Джерело: Мінфін

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


*