Опитування
Які банківські послуги Вас цікавлять?

Для когось криза – це час депресії, а хтось примудряється добре заробляти. Та ще й не зовсім чесним шляхом. Як саме? За допомогою шахрайства. Так-так, доведено досвідом: коли економіка падає, різного роду схеми нелегального відбирання коштів, навпаки, цвітуть як вишневий сад у травні.

Далеко ходити не потрібно. Давайте згадаємо компанію King’sCapital і «Ліоне Банк Україна» (його пов’язують з відомим пастором Сандеєм Аделаджею), від махінацій яких в «знаменитому» 2008 постраждало кілька тисяч чоловік.

Що штовхає людей на шахрайство? По-перше, спрага легкої наживи. Адже набагато легше вкрасти у довірливого роззяви, ніж заробляти тяжкою працею самому.

По-друге, недосконалість українського законодавства, на підставі якого сам факт шахрайства (особливо фінансового або страхового) довести дуже складно.

По-третє, недалекоглядність тих, хто стає жертвами шахраїв, власне, і стає. Дійсно, що може clip_image002бути краще, ніж довірити свої заощадження солідній людині в дорогому костюмі, який запросив у свій офіс в самому центрі міста. Такий адже точно не обдурить. Тільки от в реальності все виявляється зовсім інакше.

Піднятись на піраміду

Словосполучення «фінансова піраміда» знає, напевно, навіть дитина. Так само як і абревіатуру МММ, яка ще з 90-х років минулого сторіччя стала їх емблемою. У реальності ж історія пірамід тягнеться ще з 18 століття. Саме тоді якийсь Джон Ло довів Францію майже до розорення своїми махінаціями, відомими як Міссісіпска мильна бульбашка. Ло заснував одне з перших відкритих акціонерних товариств, акції якого згодом різко знецінились і привели до банкрутства.

Уже в 20-му столітті в США з’явився черговий шахрай – Чарльз Понці (або Понті), який заснував інвесткомпанію, рекламуючи надзвичайний прибуток (близько 45% кожні півтора місяця). Його афера жила до тих пір, поки був приплив нових інвесторів. До слова, фактично, досвідом Понці згодом скористалися і Бернард Медофф, і Сергій Мавроді.

Живі фінансові піраміди і сьогодні. І хоча вони часом не мають гучних імен, розпізнати схему досить просто. По-перше, потенційному вкладнику / інвестору обіцяють прибуток, що у рази перевищує прибутковість звичних інструментів. Наприклад, 75-100% на рік. По-друге, компанія, що пропонує свої послуги, звичайне ТОВ, яке не має ні ліцензії банку, ні фінансової структури (фактично, нікому не підпорядковується). По-третє, вкладника нерідко просять перевести гроші на якийсь офшорний рахунок у Белізі або на Острові Мен, не укладаючи при цьому ніякий договір. Максимум – публічна оферта на сайті компанії, з якою потрібно ознайомитись і натиснути кнопку «Згоден». По-четверте, фінансові піраміди відрізняються тим, що працюють за принципом «приведи друга – отримаєш бонус». Це основна запорука стабільності структури: поки приходять все нові і нові учасники – все добре, як тільки система дає збій – все руйнується.

Підступні міняйли

Разом з девальвацією в Україні знову почав розвиватися «чорний» валютний ринок, де операції з доларами, євро проходять з рук в руки. Це породжує масу прецедентів і випадків обману. Найпоширеніший, коли людині потрібно поміняти досить велику суму (наприклад, купити 2-3 тис доларів), і спекулянт відраховує їх дрібними купюрами. Ризик недорахуватись пари сотень «баксів» в такому випадку дуже великий. Це ж стосується і обміну валюти за гривню. Тому якщо мінала намагається віддати пачку банкнот, потрібно перераховувати їх кілька разів, своїми руками і відразу ж сортуючи.

Також можна нарватися на підробку. Тому потрібно пам’ятати, що 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 доларів – це ті купюри, які є в обігу сьогодні. Ніяких «двухсоток» або «п’ятисоток». Крім того, найчастіше підробляють саме стодоларові банкноти. Тому їх бажано уникати.

А взагалі, якщо і іти на обмін поза банком – тільки через знайомих або людей, яких рекомендували друзі або близькі.

Бандити з великої дороги

Ще один популярний спосіб вимагання -різні дорожні провокації. За словами юристів та правоохоронців останнім часом особливо часто трапляються водії-обманщики, які навмисне створюють аварійну ситуацію. Все просто: світлофор, або виїзд на головну дорогу. Попереду йде машина спочатку рушає, а потім різко гальмує, і її «цілує» в задній бампер авто, яке рухається слідом. Починаються розбирання. Адже в Україні, як відомо, винен той, хто не дотримувався дистанції. Логічно, що з нього намагаються вимагати гроші, лякаючи високопоставленими друзями, родичами і просто погрожуючи. Вихід один – викликати ДАІ. Зрештою, краще позбутися прав на час, чим заплатити шахраю.

Тим не менше, і тут може чекати підступ. Іноді такі «кидали» працюють в парі з нечесними на руку інспекторами, які прибувають на місце аварії і вже «пресують» потерпілого разом з шахраєм. У такому випадку потрібно детально заповнювати протокол, описуючи все до дрібниць, фотографувати (і навіть знімати на відео місце ДТП), заручитись допомогою свідків, а також зібрати максимум контактних даних у другої сторони. З великою ймовірністю шахрай злякається, а його друг «даішник» стане куди об’єктивніше. Якщо ж справа все-таки закінчиться протоколюванням, зібрані докази стануть хорошою підмогою в суді.

Любителям безкоштовного сиру

Напевно, всі пам’ятають так звані «книжкові клуби» та інші компанії, які розсилали свою продукцію поштою за певну плату. Крім того, підписантів постійно «спамили» різноманітними рекламними пропозиціями, розіграшами і т.д. Головною умовою було купувати якомога більше і частіше. В принципі, в самій схемі не було нічого крамольного, крім її набридливості і нав’язливості.

Однак шахраї примудрилися дістатись і сюди, зробивши підписку відмінним способом здирництва. Як це виглядає? У поштову скриньку падає квитанція з пропозицією забрати на пошті, наприклад, набір кулінарних карток-магнітів із серії «Господині на замітку». Та й ціна вигідна – 30-35 гривень. Через тиждень-два приходить чергова повістка: виявляється, прийшла друга посилка, в якій, скажімо, книга про здоровий спосіб життя, але вже за 150 гривень. Однак другу бандероль, яка стоїть в підсумку раз в 5 дорожче, бажання забирати немає.

Але, маховик запущено, і настирливі «продавці» починають засипати свою жертву листами. У них – конкретна умова, що за несплату надійшла посилки починає «капати» пеня, яка росте на пару гривень на день, а, отже, на кілька десятків на місяць. Переляканий клієнт махінаторів стрімголов мчить на пошту, забирає злощасне послання, оплачує його разом зі штрафом, і видихає. Але ненадовго, так як зовсім незабаром йому приходить третя бандероль. І історія повторюється.

Доходить до того, що борг виростає до сотень і навіть тисяч гривень, а шахраї починають загрожувати колекторами, судами і навіть стягненням майна.

Насправді, все це для лякливих і довірливих, оскільки людина не підписувала ніякий договір, і навіть близько не погоджувавсь з тим, що його будуть захаращувати посилками. І вже тим більше, вимагати за них гроші. Тому, всю макулатуру з погрозами можна сміливо відправляти у відро для сміття. А взагалі, якщо в поштову скриньку потрапляє сумнівне повідомлення, то краще його проігнорувати. Від гріха подалі.

Вся справа в карті

Високі технології далеко не завжди йдуть на користь. Наприклад, разом з поширенням безготівкових платежів (у тому числі, і банківських карт) зростає і обсяг шахрайства. Так, за даними копанні FICO, за 2013 Великобританія втратила від крадіжок з пластикових карт близько 535 млн. євро, Франція – 429 млн. євро, Німеччина – 116 млн. євро. В Україні цей показник поки що, на щастя, малий (близько 10 млн. гривень), але його обсяги зростають.

І далеко не завжди в цьому винні банки. Нерідко до обману призводить банальна неуважність і необережність користувачів. Наприклад, при проведенні операцій в банкоматі. Не помітити «скіммер» (фальш-клавіатуру і накладку на приймач банківської карти) дуже складно. А адже саме цей пристрій зчитує дані з карти, якими потім користується шахрай.

Все частіше трапляються крадіжки грошей у торгових мережах. Наприклад, при оплаті картою через POS-термінал продавець робить не одну, а дві проводки. Перша нібито неуспішна, чек зіпсований і йде у сміття. Але в підсумку виявляється, що гроші зняло двічі: один раз за покупку, а другий – в кишеню продавцю. І добре, якщо за підсумками операції відразу приходить СМС-повідомлення. Інакше виявити потім недостачу буде набагато складніше.

Але особливу винахідливість і витонченість проявляють інтернет-шахраї. Хоча їх схеми, як правило, зводяться з крадіжкою даних платіжних карт при покупках та оплаті в Глобальній мережі. Щоб уникнути цього, потрібно запам’ятати кілька правил: купувати тільки на перевірених сайтах; сторінка оплати повинна починатися з префікса https: //; в зарубіжних інтернет-магазинах практично ніколи не приймають платежі безпосередньо з карт, зазвичай використовуються системи-посередники (найпопулярніша – PayPal). Крім того, продавець товару чи послуги не має права вимагати ні ПІН-код, ні будь-які додаткові дані про свого клієнта (паспортні, наприклад).

Джерело: Мінфін

Будемо вдячні за оцінку
Дуже поганоПоганоПосередньоДобреВідмінно (Поставте оцінку першим)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.