Опитування
Які банківські послуги Вас цікавлять?

В американських коледжах, на економічних факультетах, під час однієї з перших лекцій, присвячених ринку акцій, студентам обов’язково розповідають про «процентну пастку», що полягає в арифметиці рівня середньої школи. І не даремно. Тому що навіть професійні інвестори в «наших краях» погано про неї пам’ятають.

Полягає вона в тому, що якщо курс якоїсь акції спочатку падає на 50%, а потім зростає на 50%, то в кінці цього шляху вартість акції становить всього лише 75% від первісної, а не 100%.

Незважаючи на те що на ринку акцій трапляються злети і падіння по багато разів на день, студентам цієї простою формулою як би дають зрозуміти те, що також завжди слід мати на увазі і макроекономістам: шлях вниз буває стрімким і бездонним, а ось шлях наверх завжди займає як мінімум удвічі більше зусиль і, головне, часу.

Наприклад, доларовий індекс російського фондового ринку РТС досяг свого рекордного значення приблизно в 2500 пунктів в травні 2008 року. Зараз, майже через сім років, він коливається на рівні 800-900 пунктів. Він втратив приблизно 66%. Але щоб йому досягти рівня свого колишнього рекорду, фондовий ринок повинен піднятися майже на 200%! Така ця найпростіша арифметика, яка визначає економіку інвесторів в акції.
clip_image002Поглянувши на світову економічну статистику по 130 країнам на сайті МВФ, ви можете побачити чимало країн, які за рік, внаслідок криз і воєн, втрачали і 20%, і 30%, і навіть 50% свого ВВП. Але ви практично не знайдете країн, які б «росли назад» більше ніж на 10-12% на рік у кращі періоди підйому.

Зазвичай населення майже не усвідомлює цього правила на психологічному рівні. Сучасне суспільство споживачів, яким є і Росія, і Україна, після чверті століття життя при капіталізмі, хоче жити тут і зараз, і все краще і краще! І у людей важко вкладається в голові, що рецесія чи економічний спад можуть тривати не рік-півтора, а три-п’ять років з рівнем життя населення, що постійно знижується.

У сучасної людини взагалі погано поміщається у свідомості, що, чисто математично, після року спаду, навіть за два роки зростання часто буває неможливим відновити колишній рівень і спосіб їх життя.

Думаю, якби поколінню сьогоднішніх відносно молодих українців повідомили 24 роки тому, в 1991 році, відразу ж після здобуття Україною незалежності, що наступні 10 (!) Років вони будуть жити при падаючій вниз економіці (а ВВП України падав з 1991 по 1999 рік включно , і тільки в 2000-му почалося економічне зростання), то вони влаштували б всенародний Майдан тоді ж! Але, як ми пам’ятаємо, Майдану в 90-х в Україні не відбулося, тому що кожен рік вселяв надію на те, що «наступного року вже буде краще», адже «гірше бути вже не може!». І лише це дозволяло «триматися».

Для того щоб більш-менш точно відповісти на питання, коли Україна досягне свого рівня життя в останній довоєнний 2013 рік, слід спочатку зрозуміти, з якої точки ми будемо вести відлік. Тобто, як кажуть економісти, коли ми досягнемо дна економічного спаду.

Як добре відомо всім – дно ще не знайдено.

Щоб не заглиблюватися в нетрі і протиріччя української економічної статистики за останній рік (а економічна статистика будь-якої країни перестає бути точною, коли інфляція сягає двозначних цифр, а девальвація – тризначних), пропонуємо поглянути на сформовану економічну картину в Україні з боку «доларової статистики» ВВП країни. Тобто побачити її такою, якою її бачать інвестори з усього світу на сайті МВФ.

ВВП України за 2013 становив близько $ 180 млрд. З них $ 75 млрд. припадало на експорт. Це і є, власне, валютна складова сукупного національного доходу.

На сьогодні з триразовою девальвацією $ 75 млрд. перетворилися на $ 60 млрд. – експорт впав незалежно від впливу девальвації, а частина, що залишилася гривневого ВВП (внутрішнього споживання) скоротилася втричі. Таким чином, український ВВП у доларовому еквіваленті (як його бачить міжнародна статистика) знизився до $ 105 млрд., тобто не на «офіційні мінстатовскіе» 7%, а на моторошні 42% за перший рік війни і кризи!

Припустивши, що це і є кінцевий пункт падіння (хоча всі читачі розуміють, що українська економіка ще не знайшла дна, і навряд чи його знайде на тлі триваючої гібридної війни в Україні цього року), то виходить, що навіть при середньорічному зростанні в 5 -7% (по суті, максимально можливому для економіки українського масштабу, якщо дивитися на історичну статистику 2000-2013 років) відновлення до докризового рівня займе не менше п’яти років.

Тобто середній рівень доходів і споживання громадян країни повернеться до показників 2013 року не раніше 2020-го. І це не злий прогноз недоброзичливців, а сувора правда, і математична, якщо хочете, реальність …

Але зовсім невірним було б закінчити на цій песимістичній ноті, ні слова не сказавши про умови такого зростання.

Перша умова – якнайшвидша фінансова стабілізація за допомогою міжнародних фінансових інститутів. Друга умова – перезапуск, відновлення і розвиток нової банківської системи. Третя умова – структурні реформи економіки, боротьба з корупцією та демонополізація.

На відміну від Росії, яка в 2014 році стала майже повністю токсичною як для російського, так і для міжнародного інвестиційного капіталу, Україна, навпаки, чисто політично має підтримку всього цивілізованого світу – і, як результат, прихильність міжнародних фінансових інститутів. Є широко обговорювані факти, а є факти менш відомі. МВФ затвердив програму фінансової допомоги Україні у розмірі $ 17,5 млрд. Ця програма, укупі з програмою реформ, відкрила скриньку додаткового фінансування від міжнародних державних або квазідержавних кредиторів.

Наприклад, зовсім недавно Європарламент випустив прес-реліз, в якому йдеться про плани ЄС позичити Україні 1,8 млрд євро в якості бридж-кредиту для закриття розриву по балансу платежів країни. Який відсоток? ЄС запозичує ці кошти на міжнародному фінансовому ринку, використовуючи свій кредитний рейтинг, і потім позичить ці кошти Україні під ті ж самі відсотки. Крім цього, 25 березня 2015 міністр фінансів України підписала кредитну угоду з Канадським експортним агентством на суму в 200 млн. канадських доларів , на період 5 років, під 1,43% річних.

Я думаю, поступово Україна впорається і з другим, і з третім умовами. У неї є високий шанс, даний революцією і новим політичним мандатом, виданим президенту, уряду і Раді.

Джерело: Forbes Україна

Будемо вдячні за оцінку
Дуже поганоПоганоПосередньоДобреВідмінно (Поставте оцінку першим)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.