Опитування
Які банківські послуги Вас цікавлять?

Чи правда , що дружина (чоловік) становляться по факту поручителями по кредитам друг друга? Чи всіх видів кредитних продуктів це однаково стосується? Яка судова практика у таких справах?

Начальник управління правового супроводу продаж УкрСиббанку   BNP Paribas Group

Одразу необхідно зазначити, що порука і відповідальність одного з подружжя по зобов’язанням іншого з подружжя – це різні за своєю правовою природою категорії.

Порука – це один з цивільно-правових засобів забезпечення виконання конкретного зобов’язання боржника перед кредитором, який виникає на підставі договору та не залежить від наявності між поручителем та боржником сімейних відносин. Таким чином, один з подружжя може стати поручителем лише у разі підписання ним договору поруки.

Що стосується відповідальності одного з подружжя по зобов’язанням іншого з подружжя, то обов’язок виконання зобов’язання у іншого з подружжя, який не є стороною правочину, виникає в силу закону, за певних умов, закріплених нормами Сімейного кодексу України. Спробуємо розібратися, при яких умовах виникає цей обов’язок у подружжя.

Цивільний кодекс України встановлює, що правочин – це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Отже, якщо кредитний договір укладений одним із подружжя, постає питання: «Права та обов’язки по договору виникають лише у того з подружжя, з ким укладено кредитний договір, чи в обох із подружжя?»

Сімейним кодексом України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). За загальним правилом, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Також, об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.2 ст. 61 Сімейного кодексу України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на Укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Отже, за умови, що кредитний договір укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї та кредитні кошти використані в інтересах сім’ї, боргові зобов’язання перед кредитором несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, хто підписав кредитний договір. Фактично, в такий ситуації, другий з подружжя стає співпозичальником по кредитному договору.

У зв’язку з цим, під час розгляду справ, пов’язаних з кредитними зобов’язаннями подружжя, суди ретельно з’ясовують, в чиїх саме інтересах укладався договір одним із подружжя: своїх особистих чи в інтересах сім’ї, оскільки відповідь на це питання має визначальний характер для правильного вирішення питання про правові наслідки такого договору.

Так по одній з судових справ підсумовуючи рішення, Верховний Суд України прийняв наступну правову позицію:

Договір, укладений одним із подружжя, створює обов’язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім’ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім’ї.

Договір, укладений одним із подружжя, за яким майно використане не на задоволення потреб сім’ї, а на інші потреби, не створює обов’язків для іншого з подружжя.

Ці висновки однаково справедливі і застосовуються до всіх видів кредитних правовідносин (іпотечних кредитів, автокредитів, кредитування рахунку або споживчих кредитів), де стороною виступає один з подружжя.

Встановлення судом факту укладення одним із подружжя договору в інтересах сім’ї та використання одержаного за таким договором на потреби сім’ї має ще одне важливе правове значення. Сімейний кодекс України у ч.2 ст.73 встановлює, що стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Якщо цей факт судом не встановлений, то за зобов’язаннями одного з подружжя стягнення накладається лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому.

Ця правова позиція підтверджена ухвалою Верховного Суду України по справі № 6-21952св10.

В якості загального висновку, зазначимо, що подружжя, приймаючи рішення щодо кредитування в інтересах сім’ї, повинно чітко усвідомлювати, що відповідальність за виконання зобов’язань перед кредитором несуть обидва з подружжя, а не лише той, хто поставив підпис у кредитному договорі.

Джерело: Мінфін

Будемо вдячні за оцінку
Дуже поганоПоганоПосередньоДобреВідмінно (Поставте оцінку першим)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.