Поняття «банк» виникло в часи правління Катерини II, але до кредитних операцій воно відносилось в той час не мало. Тоді гроші були мідними, і їх транспортування представляло  собою досить важку задачу. Для її полегшення імператриця ввела паперовий грошовий еквівалент, званий асигнацією. У зв’язку з цим стали з’являтися спеціальні установи, які займались обміном мідних грошей на паперові асигнації і навпаки. На жаль, першу Київську контору довелося дуже скоро закрити, тому що чиновники випустили надмірну кількість паперових грошей, в результаті чого асигнації знецінилися.

Звична для сьогоднішнього розуміння банківська справа бере свій початок в 1839 році. Тоді було засновано Державний комерційний банк. Його головними завданнями було створення умов, які б сприяли розвитку купецтва і полегшення торгових операцій. У період правління Олександра II були проведені великі реформи в банківській сфері. Зокрема, в Російській імперії з’явився перший центральний банк державного значення. У його статуті були прописані такі завдання, як розвиток короткострокових кредитних відносин для сприяння торгівлі, промисловості і сільському господарству та зміцнення грошово-кредитної системи. Банк міг видавати позики під заставу товарів, кредитувати цілі міста, вів облік векселів, а також приймав вклади. Грошова реформа внесла значні зміни в роботу Держбанку, він уже міг займатися емісією кредитних білетів і золотих монет. Також у його віданні перебували всі ощадні каси, створені для малозабезпечених верств населення.

Про істотний розвиток банківської справи в Києві та прилеглих регіонах говорило новий будинок Держбанку, його будівництво було закінчено в 1905 році. Велич, міць і монументальність будівлі цілком відповідали духу організації, для якої воно зводилося. Фасади були виконані в стилі ренесансу Італії, тому на них можна побачити великих грифонів. Пізніше були добудовані два додаткові поверхи витримані в тому ж стилі. Сьогодні в оформленні будівлі можна знайти герби Київської, Волинської та Подільської губерній.

Незабаром після фінансової реформи з’явилися і інші кредитні установи, наприклад, Селянський поземельний банк. Він був заснований, як це видно з назви, для селян. Його метою була допомога в придбанні землі через іпотечне кредитування під заставу тих земельних ділянок, які вже були у власності селян. Приблизно в цей же час відкрився державний Дворянський банк. Його діяльність полягала в наданні довгострокових позик на дуже вигідних умовах. Основні клієнти цього банку – боржники, які мають власну землю, під заставу якої їм і видавався кредит для того, щоб вони могли розплатитися зі своїми кредиторами, після чого стали б виплачувати невеликі відсотки за надану позику. Пізніше керівництво Селянського і Дворянського банків прийняло рішення про спільну діяльність, у результаті якої держава отримала хороший інструмент, з допомогою якого воно контролювало ціни на нерухомість.

Згодом цими двома банківськими структурами був зібраний потужний земельний фонд, який давав можливість створювати хутори, завдяки чому у селян з’являвся стимул залишити громаду. Землю купували в основному ті, у кого була підприємницька жилка і організаторські здібності. Всього за кілька років такі люди ставали так званими куркулями.

Оскільки Київська губернія була в числі найбільших сільськогосподарських регіонів, саме Київське відділення Селянського і Дворянського банків мало особливий вплив. Незадовго до початку Першої світової війни спеціально для нього було зведено нову будівлю. Місце було обрано не випадково, будівля перебувала точно в центрі столиці часів Київської Русі. Мотиви тих часів були відображені в оформленні банку. У середині двадцятого століття був добудований четвертий поверх.

Фінансова діяльність кінця дев’ятнадцятого – початку двадцятого століть була зосереджена на приватному кредиті. Банківська мережа діяла на всій території Російської імперії. Керуючі органи цієї структури були розташовані в Петербурзі і Москві, а їх представництва перебували в Києві. Приватні банки мало чим відрізнялися від державних, хіба що відсоток по вкладах у них був трохи вище, а ризик вкладення більше.

Банки були зацікавлені у високоприбуткових інвестицій у нерухомість. Високим доходом в той час вважалася прибуток в 10%. Іпотечне кредитування, на якому спеціалізувалися Київське кредитне товариство і Київський земельний банк, що дозволяло отримувати величезну вигоду на будівництві нерухомості. Вкладники несли гроші, бо їм обіцяли високий відсоток, а залучені кошти йшли у вигляді довгострокових позик до забудовників.

Існували й інші схеми отримання позикових коштів. У спеціальних установах взаємного кредитування всі учасники вносили свої кошти, і завдяки цьому одержували право на отримання пільгового кредиту. Його розмір дорівнює десятикратному внеску позичальника. Такі товариства взаємного кредитування отримували фінансову вигоду з наданої в заставу нерухомості і цінних паперів.

Після революції ситуація на ринку кредитування сильно змінилася за приходу радянської влади. Постраждали всі приватні і державні фонди. Таким чином, було втрачено панівне становище України в області кредитування.

Будемо вдячні за оцінку
Дуже поганоПоганоПосередньоДобреВідмінно (Поставте оцінку першим)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*