В останні десятиліття іпотечне житлове кредитування – це найпоширеніший спосіб покупки житла. Іпотека – це довготривалий кредит, який надається позичальнику під заставу його нерухомості.
Вперше саме поняття «іпотеки» виникло ще в Давній Греції і було своєрідною гарантією боржника перед своїм кредитором, яка виражалася у вигляді застави його майна. Дещо пізніше в Римській імперії стали створювати спеціальні іпотечні установи, які успішно спеціалізувалися на ведучих кредиту під заставу окремої нерухомості. Вже в II столітті нашої ери стартує формування законодавчої іпотечної бази, договору «іпотечного кредитування» отримують відмінну державну підтримку.
У власному розвитку іпотека пройшла пару стадій. Спочатку вона носила характер простих угод на довірі; в такому випадку всі закладається, 
попросту переходило у власність кредитора з правами на його розпорядження. Після цього іпотека давала кредитору об’єкт застави лише у тимчасове розпорядження. Класична іпотечна система продовжувала залишати право власності за позичальником, і була своєрідним третім етапом. Дуже велику роль в стародавні часи в розвитку іпотечного кредитування грало пряме державне втручання, істотне ослаблення функцій якого під 3 – 13 століття призвело до повного зникнення всієї іпотечної системи. Знову іпотека з’явилася тільки в середні століття, в Німеччині на початку 14 століття, у Франції в 16 столітті.
Варто відзначити, що поширеними є 2 схеми виплат за іпотечним кредитом:
Равнодолевая схема – це іпотечний кредит, який виплачується щомісячними рівними частинами, а відсоток по ньому прийнято обчислювати від залишку повної невиплаченої суми. Поступово сума грошового платежу стає трохи менше.
Ануїтетна схема – обчислюється загальна сума платежів за повний період застосування кредиту, який передбачений договором, і ділиться на число місяців в даному періоді. Тобто, сума платежу на кожен місяць – однакова.
Ризики, що існують для іпотечного житлового кредитування
Є ризики іпотечного кредитування, які діляться на економічні, інфляційні, ризики недоотримання прибутку, податкові, ризики неплатоспроможності клієнта та інші. Самий більшу утрату ризики можуть принести стороні-кредитору. Державними методами банки та інші заставні установи хочуть їх знизити. У зв’язку з цим, на етапі оформлення звичайного іпотечного житлового кредиту потрібно надати дуже велике число довідок та анкет, внести стартовий внесок, знайти нерухомість для придбання, провести оцінювання її ціни і застрахувати купується житло і життя позичальника від різних нещасних випадків. Тільки пройшовши пару етапів кредитування, ви зможете опинитися власником «квадратних метрів».
Залишити відповідь