Державний кредит — це, по суті, грошові відносини, в яких беруть участь в якості позичальників, поручителів або кредиторів органи влади або управління всіх рівнів. На даний момент державний кредит може приймати різні форми.

Основні форми державного кредиту

  • Внутрішній державний кредит — кошти на добровільній, поворотній і платній основі залучаються органами влади від юридичних осіб або фізичних на внутрішньому фінансовому ринку країни. Цей займ дозволяє фінансувати можливий дефіцит бюджетної системи. Як правило, такі операції виконуються завдяки випуску та обігу на фондовому ринку муніципальних або державних цінних паперів. В результаті такої діяльність можна спостерігати реалізацію фіскальної функції держкредитування і як наслідок освіту державного зовнішнього та внутрішнього боргу, який в подальшому необхідно буде обслуговувати.
  • Зовнішній державний кредит — цей займ дозволяє формувати в державі поворотні фінансові потоки, адже, по суті, він служить регулюванню соціального та економічного розвитку країни. Цей займ виглядає наступним чином: органи влади надають зовнішні кредити на поворотній платній основі з федерального бюджету нижчестоящим бюджетним системам, наприклад для покриття тимчасових касових розривів, в свою чергу юридичні особи можуть розраховувати на позику для реалізації своїх соціально-економічних програм пов'язаних з розвитком регіонів країни .
  • Умовний державний кредит — тобто органи влади можуть надавати муніципальні або державні поручительства і гарантії своїм нижчестоящим рівням бюджетної системи або навіть юридичним особам, оформляють зовнішні позики, довгострокові цільові кредити. Однак необгрунтована видача таких гарантій дуже часто призводить до збільшення держборгу, іншими словами ці гарантії можна назвати пролонгованими фінансовими зобов'язаннями.

article489Якщо розглядати державний кредит як економічну категорію, то він покликаний обслуговувати формування і використання держфонди, крім того він повинен неодмінно володіти наступними специфічними рисами: повернення, добровільність, платність, а крім того він не повинен мати на загальнодержавному рівні конкретного цільового характеру. Ще прийнято виділяти регулюючу і фіскальну функції держкредиту.

Регулююча функція має на увазі під собою те, що при вступі до позичкові відносини держава може впливати на грошовий обіг в нутрії країни, на виробництво, рівень ставок на ринку капіталів, зайнятість населення та інше. Тобто держава може, мобілізуючи грошові кошти фізичних осіб знижувати платіжний попит або збільшувати обсяг грошової маси шляхом залучення накопичень юридичних осіб. У свою чергу значне збільшення обсягу держпозик може призвести до збільшення вартості банківського кредиту, і як наслідок до зниження інвестицій в бізнес.

Фіскальна функція — полягає в політиці держави, завдяки якій держкредит є другим за продуктивністю способом фінансування государтсвенних витрат. Як правило держпозики в розвинених країнах дозволяють фінансувати витрати капітального характеру.

В даний час кошти, отримані за рахунок державних кредитів, можуть мати продуктивне призначення і не продуктивне. У першому випадку податки в державі не збільшуються, у другому джерелом погашення позик стають зростаючі податкові збори. Нерідко позики погашаються шляхом рефінансування кредиту , тобто старий борг перекривається завдяки випуску нових позик. У цьому випадку всі мобілізуються грошові кошти є антіціпірованнимі взятими наперед податками, адже частина бюджетних коштів повинні піти від продуктивної призначення на обслуговування держборгу.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.


*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>