«Я дуже сподіваюся, що рішення про виділення Україні чергової фінансової допомоги буде позитивним, оскільки це необхідно для відновлення миру і стабільності в країні. Адже ми розуміємо, що головний ризик сьогодні геополітичного характеру. І якщо він буде знятий, то українці зможуть зосередитися на відновленні економіки », – саме так звучала мова глави Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард в лютому, після того, як місія МВФ в Україні дала попереднє« добро »на виділення 17,5 млрд. доларів кредиту .

І всупереч всій критиці в бік «кредитної залежності», гроші фонду нам потрібні як повітря. Золотовалютні резерви Нацбанку – порожні (менш 6,5 млрд. доларів на 1 лютого), на фінансування дефіциту «Нафтогазу» за 2014 владі довелося витратити близько 110 млрд. гривень, а заявлені ще минулої весни реформи повсюдно буксують. Що, власне, і не дивно для країни, яка знаходиться в переддефолтному стані.

clip_image002

Але, можна зітхнути з полегшенням: 11 березня рада директорів МВФ розгляне виділення першого траншу. У Кабінеті міністрів розраховують, що ця сума складе близько 10 млрд. доларів. Вони підуть на поповнення резервів НБУ , а також на виконання зовнішніх зобов’язань уряду.

Сумніву немає, ці вливання дозволять вирівняти паніку в економіці, на валютному ринку, і не захлинутися в колишніх боргах. Разом з тим, не потрібно забувати, що кредит – це не благодійна допомога. І його потрібно не тільки повернути, а й заплатити значну ціну. Тільки якщо позичальник у банку компенсує користування грошима процентною ставкою, то в разі МВФ – це зобов’язання України і її влади здійснити ті чи інші реформи. І все це лягає на наші плечі. Розберемося, чого ж фонд вимагає цього разу.

Тепло-дорого

Насправді, оновленого тексту меморандуму з МВФ поки що немає навіть у розпорядженні депутатів. Але вже достеменно відомо, що одним з головних кроків влади стане подальше зростання тарифів на енергоносії. Наприклад, згідно з рішенням Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері електроенергетики і комунальних послуг, з квітня вартість електроенергії для населення зросте в середньому на 50%. Однак, це лише початок: аж до березня 2017 в кілька етапів тарифи на світло зростуть ще в 3,5 рази. У результаті, якщо сьогодні середньостатистичний українець платить за електрику третину гривні за 1кВт, то через два роки він платитиме більше 1,2 гривень / кВт.

Не оминули в МВФ стороною і болюче питання газу. Його вартість для кінцевих споживачів теж зросте, і суттєво. Причому, вирахувати кінцевий тариф буде не так просто.

Сьогодні, наприклад, при залежності від річного споживання газу, населення платить за кубометр 1,18-4 гривні. Домовленості з МВФ передбачають, що вже цього року ціна на газ складе 3,6 гривень / кубометр при споживанні до 2400 кубометрів на рік, і 7,18 гривень / кубометр при перевищенні цього ліміту.

Як наслідок, подорожчає і опалення. За озвученими Нацбанком даними, його ціна зросте трохи менш ніж на 70%. Так, якщо кияни сьогодні платять за опалення 1 кв. м. житла в місяць близько 9-10 гривень, то незабаром у платіжках буде значитися цифра на рівні 16-17 гривень / 1 кв. м. Тому опалення 50-метрової квартири обійдеться приблизно в 800 гривень, 100-метровій – в 1600-1700 гривень.

Назад на граблі

В МВФ, між тим, вважають, що підвищення тарифів має піти на користь економіці, оскільки дозволить до 2017 року домогтися беззбитковості «Нафтогазу України» (на сьогодні його дефіцит становить близько 5% ВВП), а потім провести його приватизацію. Це, до речі, теж одна з вимог МВФ.

Але виникає двояка ситуація: через зростання тарифів на енергоносії різко збільшиться кількість українців, які потребуватимуть субсидій. За різними оцінками, до 4,5-5 млн. осіб. Це в будь-якому випадку буде тиснути на бюджет, а також накрутить споживчі ціни. Наприклад, глава НБУ Валерія Гонтарєва заявила, що за підсумками 2015 інфляція складе 25-26% (хоча ще наприкінці 2014 розмова була про значеннях майже вдвічі менше), багато в чому – саме через подорожчання газу та електроенергії.

В той же час, вже в 2016 році МВФ вимагає від українського уряду вийти на темпи інфляції, які будуть обчислюватися однією цифрою. Та ще й забезпечити гнучку процентну ставку, що в умовах таргетування зробити вкрай складно.

Про валютний курс, до речі, у фонді поки що не говорять. Хоча давню вимогу МВФ Нацбанк, по суті, виконав: відмовився від регулювання гривні і відпустив міжбанк на самоплив. До чого це призвело – говорити зайве. І хоча влада розраховує після отримання траншу домогтися зміцнення до 20-22 гривень / долар, про те, щоб контролювати поведінку національної валюти в майбутньому, мова все одно не йде.

Інша справа, банківська система. Представники фонду наполягають на екстреному оздоровлення банків, підвищенні їх кредитоспроможності, скороченні частки проблемної заборгованості і на поліпшенні якості активів. При цьому буде переглядатися система нагляду, в тому числі – і порядок надання стабілізаційних кредитів. Іншими словами, допомагати будуть не всім, а значить, вихід все нових і нових гравців з ринку неминучий.

Не красти в порятунок

Також значущими для МВФ залишаються питання, пов’язані із соціальним забезпеченням, бюджетною сферою, боротьбою з корупцією, а також податковим законодавством.

Наприклад, фонд наполягає на подальшій розбудові систем освіти та охорони здоров’я, судоустрою. Плюс до всього, бюджетникам, швидше за все, доведеться знову затягнути паски: уряд вже заговорив про підвищення пенсійного віку (на 5 років), про обмеження розміру виплат працюючим пенсіонерам. Крім того, влада хоче відмовитися від спецпенсій депутатам, суддям, прокурорам, держслужбовцям. Все це – заради скорочення Пенсійного фонду та полегшення тиску на бюджет.

До речі, скорочення бюджетного дефіциту – теж питання, що стоїть на порядку денному. І його депутати розглядатимуть мало не завтра. Правда, ще неясно, якою буде ціна за це скорочення.

Але ясно одне: різких маневрів в частині зменшення держвитрат парламент робити не буде. А значить, дефіцит продовжать дотувати за рахунок податкового тиску. Принаймні, з боку МВФ будь-якої критики в бік податкових новацій, що обурили соціум і бізнес-спільнота, не було. Крістін Лагард у своїй промові хіба що відзначила, що «збільшення тиску на доходи громадян і оптимізація податкової системи» – вимушені заходи, з якими потрібно змиритися.

Джерело: Мінфін

Будемо вдячні за оцінку
Дуже поганоПоганоПосередньоДобреВідмінно (Поставте оцінку першим)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*