Всього можна виділити кілька причин, за якими банк може вимагати дострокового повернення кредиту.

  • Насамперед – це порушення позичальником термінів погашення кредиту або повернення певної частини позики.
  • По-друге, порушення позичальником будь-якого іншого положення кредитного договору, визначене як істотне (наприклад, неповідомлення про зміну місця роботи, відчуження певних активів, якими забезпечується договір позики та ін.)
  • Ще однією причиною може бути погіршення фінансового стану самого банку, в результаті чого виникає гостра необхідність у готівкових коштах.

Зазвичай, найпоширенішими причинами є все ж порушення позичальниками певних положень кредитних договорів, у результаті чого банк набуває право вимагати clip_image002дострокового повернення всієї суми кредиту разом з відсотками.

Якщо звернутися до положень чинного законодавства, то відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, позикодавець у праві вимагати дострокового повернення частини позики та сплати відсотків у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики (якщо договором передбачено обов’язок позичальника повертати позику частинами ).

Аналогічне право вимагати дострокове повернення позики передбачено ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язань або погіршення його умов за обставинами, за які позикодавець не несе відповідальності.

Зазначені положення Цивільного кодексу зустрічаються в більшості кредитних договорів, які банки використовують як засіб впливу на недобросовісних позичальників.

Тому визначити, чи правомірно банк вимагає достроково повернути всю суму позики, можна тільки уважно вивчивши відповідний договір.

Щоб уникнути такої ситуації, рекомендується уважно стежити за дотриманням графіка погашення кредиту і не допускати прострочення більш, ніж на 30 днів (зазвичай після закінчення одного місяця терпіння кредиторів закінчується). У будь-якому випадку краще платити мінімальну суму, достатню для покриття тільки відсотків (пені / штрафу), ніж взагалі нічого не платити, і піддавати себе небезпеці бути визнаним недобросовісним позичальником.

Також треба мати на увазі, що з банком майже завжди можна досягти компромісу або мирової угоди. Для фінансової установи краще, щоб Ви платили хоча б невеликими частинами, ніж взагалі нічого не отримати і починати довгий судовий процес стягнення заборгованості.

Згідно із законодавством України, в разі недотримання позичальником взятих на себе зобов’язань, а саме прострочення виплати за споживчим кредитом на місяць, а за іпотечним кредитом – на три місяці, банк отримує всі юридичні підстави для дострокового припинення кредитної угоди. Однак у більшості випадків банки готові йти на компроміс з позичальником,оскільки зацікавлені в довгостроковій та взаємовигідній співпраці з клієнтом. Тому в ринковій практиці випадки, коли банки достроково розривають кредитний договір і вимагають погашення всієї суми кредиту, трапляються дуже нечасто. Якщо позичальник добросовісний, але з якихось причин відчуває труднощі з погашенням позики, банк запропонує йому умови з реструктуризації кредиту.

Банкіри прекрасно розуміють, що поточні складні економічні умови, у тому числі ситуація на валютному ринку, негативно вплинули на платоспроможність клієнтів-позичальників, які прострочили виплати. Наприклад, якщо у клієнта валютний кредит та прострочення з’явились тільки в період подорожчання валюти, банк спільно з клієнтом буде шукати вихід зі сформованої ситуації. У даному випадку дуже важливо щоб самі клієнти йшли назустріч і шукали компроміс з кредитором.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


*