Банки та докапіталізація, навіщо потрібна.

Оскільки банки – це в першу чергу фінансові посередники між вкладниками і позичальниками, то фінансування своїх активних операцій вони роблять здебільшого за рахунок позикових коштів і лише частково – за рахунок власного капіталу. Капітал банку «можна уявити як фонд забезпечення фінансової стійкості і гарантію виконання зобов’язань перед кредиторами.

Капітал також є гарантією зацікавленості самого банку в мінімізації ризиків його діяльності (чим більший капітал банку, тим більше його участь у фінансуванні активних операцій, тим з більшою ретельністю будуть зважені ризики інвестицій).

Коли рівень власного капіталу банку по відношенню до його активів занадто низький, то в разі нестабільної ситуації забезпечити стійкість він не зможе. Інвестиції в капітал виступають буфером, що поглинає очікувані, неочікувані і екстраординарні втрати, прийняття яких і полягає в суті банківської діяльності.

На сьогодні для працюючого банку в Україні мінімальний розмір статутного капіталу становить всього 120 млн. грн або близько 4,8 млн. Дол. США (з вимогою поступового збільшення до 500 млн. грн. в термін до середини 2024 г.). Для нових банків мінімальний розмір статутного капіталу становить 500 млн. грн. Однак ця величина непостійна. Капітал має властивість «вимиватися» в результаті діяльності банку – за рахунок виникнення збитків внаслідок реалізації різних ризиків: кредитних, валютних, процентних, операційних.

Потреба ж у капіталі залежить від масштабів діяльності банку і кон’юнктури ринку. Чим більше обсяг проведених операцій, чим несприятливіше ринкове середовище, тим більший розмір коштів акціонерів повинен залучатися в банк.

Зрозуміло, не всі власники банків зацікавлені в постійних вкладенннях в свій бізнес. А тому стежити за тим, щоб капітал банку відповідав вимогам безпеки, повинен НБУ   .

Для цього у регулятора є два дієвих інструменту: моніторинг нормативів адекватності капіталу і стрес-тестування.

Нормативи адекватності капіталу – це система показників, які розраховуються за методикою, визначеною НБУ, і характеризують частку ризику, яку беруть на себе акціонери банку. Саме з того, чи дотримується конкретний банк встановлених нормативів, регулятор і визначає стан справ у банку, і в разі систематичного їх порушення може визнати банк неплатоспроможним.

Однак в 2015-2016 роках в результаті значної девальвації гривні та погіршення якості кредитного портфеля виникла ситуація, коли норматив адекватності капіталу не дотримується в більшості банків.

У цьому випадку на допомогу НБУ прийшла методика стрес-тестів.  Суть стрес-тестування полягає в тому, що фінрегулятор більш детально вивчає бухгалтерську звітність великих фінансових організацій, щоб розрахувати, скільки банкам необхідно додаткового капіталу для виживання в складних умовах на ринку.

В результаті такого тестування регулятор отримує інформацію про те, яким повинен бути капітал того чи іншого банку для забезпечення його стійкості в кризових ситуаціях.

На закінчення наведемо ще один неочевидний бонус для економіки країни від проведеної масової капіталізації банків. Вкладення в капітал банків виступають однією з форм прямих іноземних інвестицій в економіку країни. У 2014-2015 р. операції щодо докапіталізації банків склали понад 80% всього обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну.